Біостимулятор — речовина біологічного походження, що підвищує обмінні процеси, стимулює життєдіяльність та прискорює регенерацію тканин організму; застосовується в медицині та ветеринарії.

Біостимулятор — препарат або технічний пристрій, що впливає на біологічні процеси в організмі з метою підвищення його активності, витривалості або відновлення функцій.

Біостимулятор — у сільському господарстві та біотехнологіях: природна або синтезована речовина, що активізує ріст і розвиток рослин або тварин.

1. Власна назва української компанії, що спеціалізується на виробництві та постачанні біопалива (пелети, брикети), обладнання для котелень та альтернативних джерел енергії.

2. Розмовна назва для певного виду паливних пелет або брикетів, що виробляються однойменною компанією.

Біостатистика — це галузь статистики, що займається розробкою та застосуванням статистичних методів для аналізу даних у біологічних, медичних та екологічних дослідженнях.

Біостатистика — це навчальна дисципліна, що вивчає теоретичні основи та практичні методи статистичного аналізу в біомедицині та охороні здоров’я.

Розділ механіки, що вивчає умови рівноваги живих організмів, їх окремих органів або частин під дією прикладених сил.

Біостанція — спеціалізована науково-дослідна та навчальна установа, розташована в природному середовищі (часто в заповідній зоні, біля водойми, у лісі тощо), призначена для проведення практичних занять студентів-біологів, польових досліджень, спостережень за живими організмами та екосистемами в умовах, максимально наближених до природних.

Біостанція — стаціонарний пункт, база або комплекс споруд для систематичного вивчення певних біологічних об’єктів, явищ або довкілля (наприклад, морська біостанція, гірська біостанція), що зазвичай має лабораторії, обладнання та житлові приміщення для дослідників.

1. У біології та медицині — стан повної зупинки всіх життєвих процесів в організмі або окремих його тканинах, що супроводжується тимчасовим припиненням метаболізму; життя в латентній формі, здатне відновитися за сприятливих умов.

2. У технології та науці про довкілля — принцип або стан динамічної рівноваги в екосистемі, коли її біологічні параметри (чисельність популяцій, видовий склад тощо) залишаються стабільними протягом тривалого часу.

Біостабілізатор — спеціалізована установка або комплекс споруд для стабілізації та знешкодження органічних відходів (наприклад, твердих побутових відходів, осадів стічних вод) шляхом контрольованого біологічного розкладання (компостування), що дозволяє отримати техногенний ґрунт або безпечний для довкілля матеріал.

Біостабілізатор — речовина природного або синтетичного походження, що уповільнює біологічну деградацію, псування чи старіння матеріалів (наприклад, харчових продуктів, косметичних засобів, полімерів), завдяки пригніченню діяльності мікроорганізмів або ферментів.

1. У біології — стійка форма існування деяких бактерій (наприклад, роду Bacillus чи Clostridium), що утворюється за несприятливих умов і здатна довго зберігати життєздатність, витримуючи високу температуру, опромінення, відсутність вологи та хімічні впливи.

2. У медицині та мікробіології — форма життєвого циклу деяких патогенних мікроорганізмів, що забезпечує їхнє виживання в навколишньому середовищі та поширення інфекційних захворювань.

Біоспарит — у геології та седиментології: вапнякова гірська порода, біогенний вапняк, що складається переважно з уламків (детриту) черепашок, скелетів та інших органогенних залишків морських організмів (наприклад, брахіопод, коралів, водоростей), зцементованих карбонатним матеріалом.

1. Наукова дисципліна на стику біології та соціології, що вивчає біологічні основи та передумови соціальної поведінки людини, вплив природних факторів на суспільні процеси та соціальну організацію.

2. Напрям у соціології, що розглядає суспільство та соціальні явища як частину природи, застосовуючи до їх дослідження біологічні закони та концепції (наприклад, боротьба за існування, природний добір).