1. Медичний термін: видалення рідини, гною, крові або патологічного вмісту з порожнин тіла (наприклад, з плевральної порожнини, суглоба, абсцесу) за допомогою спеціального інструменту (голки, катетера) шляхом відсмоктування.

2. Лінгвістичний термін: додатковий придиховий шум, що супроводжує вимову приголосного звука, характерна ознака вимови глухих зімкнених приголосних (наприклад, [pʰ], [tʰ], [kʰ]) у деяких мовах.

3. Загальне значення: процес всмоктування, засмоктування повітря або рідини в який-небудь простір або організм.

1. (у техніці) Процес нанесення на поверхню металевих виробів захисного покриття шляхом електролітичного осадження сплаву олова з сурмою (астату).

2. (у металургії) Створення на сталевих виробах тонкого шару зносостійкого та антикорозійного покриття зі сплаву олова та сурми.

1. У давньосхідних міфологіях (фінікійській, ассирійській тощо) — богиня родючості, кохання та війни, головне жіноче божество, що часто ототожнювалася з Іштар та іншими богинями-матерями.

2. У давніх семітів — верховна богиня, дружина (або іпостась) верховного бога Ваала (Баала), що вважалася покровителькою планети Венери, родючості землі, плотського кохання та війни; культ Астарти супроводжувався оргіастичними обрядами.

3. У широкому вжитку (часто з негативним відтінком) — символ язичницького ідолопоклонства та розпусти, пов’язаний з біблійними описами відступу євреїв від віри в єдиного Бога.

1. (хімія) Бінарна сполука астату з іншим елементом, у якій астат виступає як більш електронегативний компонент (аналогічно галогенідам, наприклад, хлоридам).

2. (мінералогія) Рідкісний мінерал, природний йодид талу (TlI), названий за хімічну схожість з гіпотетичними сполуками астату.

1. Хімічний елемент з атомним номером 85, що належить до галогенів, позначається символом At; радіоактивний, нестійкий елемент, який у природі утворюється в результаті розпаду урану та торію, але зазвичай отримується штучно.

2. Штучно синтезований радіоактивний ізотоп цього елементу, що іноді використовується в ядерній медицині.

1. Властивість астатичного приладу або системи зберігати стійкість рівноваги незалежно від зміни зовнішніх умов або положення в просторі.

2. У техніці — стан системи, коли її положення рівноваги не залежить від дії постійних зовнішніх сил, наприклад, властивість магнітної стрілки астатичного гальванометра бути нечутливою до зовнішнього магнітного поля Землі.

3. У переносному значенні — нестійкість, непостійність, змінність у поведінці, настрої або поглядах.

Астедоліт — власна назва мінералу, різновид польового шпату (переважно альбіту), що характеризується перламутровим або шовковистим блиском на поверхні спайності.