Словник Української Мови
1. Історична назва процесу заселення та освоєння територій Валахією або волохами, що часто стосується певних етапів формування етнічного складу та культурного ландшафту в регіонах Південно-Східної Європи, зокрема Карпат.
2. У ширшому сенсі — процес культурного впливу, міграції або утвердження волоського (румунського) елементу в суспільстві, економіці чи топонімії певної місцевості.
1. (геологія, палеогеографія) Пов’язаний з евстазією, тобто одночасними коливаннями рівня Світового океану по всій земній кулі, викликаними зміною обсягу води в океанічних западинах (наприклад, внаслідок танення льодовиків) або зміною ємності самих океанічних улоговин.
2. (геоморфологія) Стосовний до рівня моря; такий, що відбувається або формується в результаті зміни цього рівня (наприклад, евстатична морська тераса).
1. Фахівець, який займається вимірюванням кількості, об’єму або витрати газу за допомогою спеціальних приладів, а також обліком його споживання.
2. Спеціальний прилад (лічильник, витратомір) для вимірювання об’єму або витрати газу, що проходить через трубопровід; газовий лічильник.
1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на етнічну приналежність або походження з певної місцевості.
2. У місцевому діалекті або жаргоні — можлива назва для жінки, яка має прізвище Ґрипсан або пов’язана з ним.
Валашал — власна назва села в Україні, що входить до складу Берегометської селищної громади Вижницького району Чернівецької області; розташоване в історичній області Буковина.
Валашайник — рідкісна діалектна назва для пастуха, який випасає овець, коней або іншу худобу на гірських пасовищах (валахах), характерна для говорів Карпатського регіону.
Валашайник — у західних областях України, зокрема на Гуцульщині, може вживатися як синонім слова «валах» у значенні мешканця гір, високогірного пастуха або скотаря.
Евспорія — у давньогрецькій міфології: одна з ор, богинь родючості та пору року, донька Зевса та Феміди, сестра Діки та Ейрени.
Евспорія — рідкісна жіноча ім’я грецького походження, що означає “радість”, “щастя”.
1. Етнічна група романського походження, що є предками сучасних румунів та молдован; населення середньовічних князівств Волощини та Молдови, а також інших балканських регіонів.
2. Назва, якою в Україні, особливо в Карпатському регіоні, історично називали румунів та молдован.
3. У широкому та історичному вжитку — загальна назва для романомовних народів Південно-Східної Європи (румунів, арумунів, мегленорумунів, істрорумунів).
4. Переносно — мешканці гірських районів, скотарі (застосовувалося в Карпатах щодо місцевого населення, зайнятого вівчарством, незалежно від етнічної приналежності).
Прилад для вимірювання об’єму або витрати газу, що проходить через певний переріз за одиницю часу; газовий лічильник.
Спеціаліст, який займається вимірюванням кількості газу, його обліком або контролює роботу газових лічильників.
1. Валахан — гірська порода вулканічного походження, що утворює характерні скельні масиви у вигляді стовпів або веж, особливо поширена в Українських Карпатах (Чивчинські гори).
2. Валахан — народна назва великої, масивної, часто незграбної людини або тварини.