Словник Української Мови
Вофатит — рідкісний мінерал, гідроксифосфат цинку та міді з формулою Zn₂Cu(PO₄)(OH)₃, який кристалізується в моноклінній сингонії; утворює дрібні кристали синього або зеленувато-синього кольору.
Вофатит — власна назва конкретного мінералу, названого на честь німецького хіміка та мінералога Крістіана Вольфганга Вольфа (Christian Wolfgang Wolf, 1776–1852).
Еленілацетат — органічна сполука, ефір оцтової кислоти та еленіолу (спиртового компоненту), що зустрічається в ефірних оліях деяких рослин, зокрема в олії квітів іланг-іланг.
1. Неорганічна сполука, сіль або естер флуорофосфатної кислоти, що містить шість атомів фтору в аніоні; зазвичай стійкий комплексний аніон [PF₆]⁻, який використовується в хімії, зокрема як слабкокоординований аніон у солях металів або органічних сполуках.
2. (У спеціалізованому контексті) Розчинна сіль літію — гексафлуорофосфат літію (LiPF₆), що широко застосовується як електроліт у літій-іонних акумуляторах.
Вотячка — жіноча форма від слова “вотяк”, історична назва представниці народу удмуртів, корінного населення Удмуртії (Російська Федерація).
1. Застаріла назва удмуртів — фіно-угорського народу, що проживає переважно в Удмуртській Республіці (Російська Федерація).
2. У переносному значенні — заст. про людей, які поводяться незграбно, некультурно або виглядають неохайно (використовувалося як образливе прозивсько).
Еленхос (грец. ἔλεγχος) — у давньогрецькій філософії, зокрема в діалогах Платона, метод Сократа, що полягає в критичному перевірянні та спростуванні суперечливих тверджень співрозмовника шляхом питань, щоб виявити незнання та сприяти пошуку істини.
Еленхос — у сучасній логіці та філософії — процедура виявлення суперечностей у системі тверджень або перевірка теорії на неузгодженість.
Еленхос — у риториці та літературознавстві — прийом або стильова фігура увідного, іронічного заперечення або уявного спростування з метою посилення аргументу.
1. Застаріла назва представника народу удмуртів, що проживає в Удмуртії (Російська Федерація) та сусідніх регіонах.
2. Застаріла назва удмуртської мови, що належить до пермської групи фіно-угорської родини.
Хімічна сполука, сіль гексафлуоросилікатної кислоти, що містить аніон [SiF₆]²⁻; застосовується у промисловості, зокрема як флюс, фунгіцид або для фторування питної води.
1. Власник вотчини — великого спадкового земельного володіння з правами часткової адміністративної та судової влади над населенням цієї території (у Київській Русі та феодальних князівствах, а пізніше у Великому князівстві Литовському і Московській державі).
2. У ширшому значенні — великий землевласник, вотчинний феодал, який володів маєтком на правах повної приватної власності з правом продажу, застави, спадкування (на противагу поміщику, який спочатку отримував землю за службу).
Еленол — власна назва лікарського препарату на основі озеленмабу, моноклонального антитіла для лікування ранніх стадій хвороби Альцгеймера.