Древослів

Словник Української Мови

  • амортизація

    ек. Поступове зменшення цінності основних засобів виробництва, таких як обладнання, споруди тощо, що обумовлене їхнім фізичним старінням і втратою споживчих властивостей. Наприклад, у собівартість тваринницької продукції зараховують знецінення будівель для утримання худоби, силосних ям та фермерського реманенту. У фінансовій сфері це також означає процес віднесення вартості цих засобів на витрати виготовлення товарів.

    техн. Зменшення сили ударів, трясіння або вібрації в різних механізмах (автомобілях, літальних апаратах та інших), яке досягається завдяки використанню спеціальних поглинаючих пристроїв.

  • амортизований

    Амортизований, -а, -е. Технічний термін, що позначає стан предмета після завершення процесу амортизації. Утворений як дієприкметник пасивного стану минулого часу від дієслів «амортизувати» та «амортизуватися».

    Приклад вживання: у творі Бурлаки «Напередодні» (1956, с. 358) зазначено, що верстат було викинуто в невідомий час, оскільки він був амортизований.

  • амортизувальний

    Призначений для здійснення амортизації (у 1-му значенні).

    Слугує для проведення амортизації (у 2-му значенні). Наприклад, амортизувальний пристрій.

  • амортизувати

    Амортизувати — це перехідне дієслово, що може вживатися як в доконаному, так і в недоконаному виді. У економіці воно означає проводити процес амортизації (у першому значенні цього терміна).

    У технічній сфері це дієслово описує дію зі здійснення амортизації (у другому значенні цього терміна).

  • амортизуватися

    1. недок. та док., ек. Про основні фонди: втрачати вартість поступово через фізичне зношування або моральне старіння. Наприклад, за економічними розрахунками, дерев’яні картоплесховища амортизуються за період 8–10 років (Картопля, 1957, 251).

    2. тільки недок. Вживається як пасивна форма до дієслова «амортизувати».

  • амортисмент

    Орнаментальний мотив, що виконується у формі піраміди; крюкоподібні елементи.

  • аморфний

    АМОРФНИЙ, -а, -е. 1. (хімія, геологія) Властивий речовинам, що позбавлені кристалічної структури. Речовини поділяються на кристалічні та аморфні, останні характеризуються відсутністю впорядкованого, симетричного розташування атомів чи молекул (Наука.., 10, 1956, 10). До таких тіл належать, наприклад, скло, смоли та пластмаси (Токарна справа.., 1957, 39).

    2. (книжн.) Позбавлений чіткої форми, невиразний, нечіткий. Зокрема, повість Івана Ле «Інтеграл» має аморфну композицію, оскільки в ній відсутня ясна сюжетна лінія (Іст. укр. літ., II, 1956, 546).

    ^ Аморфні мови — термін, що означає ізолюючі мови (див. мова).

  • аморфність

    Аморфність — це іменник жіночого роду, що є абстрактним поняттям, утвореним від прикметника «аморфний».

  • амікт

    Церковний термін, що означає частину богослужбового вбрання католицького священика. Цей предмет має прямокутну форму, виготовлений з білого полотна та прикрашений вишитим хрестом у центральній частині. На верхніх кутках розташовані дві зав’язки. Амікт одягають, щоб вкрити шию та комір духовної особи.

  • амілаза

    Для отримання пояснення цього терміна зверніться до статті «амілази».