Словник Української Мови
1. (історичне) Дерев’яний або металевий прут, жердина, яку використовували як знаряддя для покарання (биття) у школах, війську тощо; рідше — палиця, посох.
2. (історичне, рідковживане) Назва давньої міри довжини, що дорівнювала приблизно 2,13 метра (5 п’ядям).
3. (спеціальне) Елемент конструкції у вигляді стрижня, тятиви, поперечини або довгої деталі, що з’єднує інші частини механізму чи споруди (наприклад, у ткацькому верстаті, ковальському обладнанні, дерев’яному каркасі).
Розділ ветеринарної медицини, що вивчає причини, умови виникнення, закономірності поширення та методи ліквідації масових інфекційних захворювань тварин.
вісцерорефлекс — фізіологічна реакція внутрішнього органа (вісцерального органу) на подразнення, що проявляється зміною його функції або стану, часто здійснюється через автономну нервову систему.
1. (дієслово, розмовне) Різко, з силою штовхнути, кинути когось або щось; гепнути.
2. (дієслово, розмовне) Швидко, жадібно випити (переважно про алкоголь); ковтнути, глипнути.
Вісцероптоз — це медичний термін, що означає патологічне опущення внутрішніх органів (наприклад, шлунка, нирок, кишківника) порівняно з їх нормальним анатомічним положенням, що часто пов’язане зі слабкістю м’язів та зв’язок черевної стінки.
1. Стосунковий до епізоотології — науки, що вивчає причини, умови виникнення, поширення та затухання інфекційних хвороб тварин, а також розробляє методи боротьби з ними та профілактики.
2. Характерний для масового поширення інфекційної хвороби серед тварин на певній території в певний період часу.
Вістівниця — жіночий варіант прізвища Вістівничий, яке походить від назви села Вістів (нині Вістова) у Словаччині, де мешкали предки роду.
Вістівниця — жінка, яка належить до українського шляхетського (козацько-старшинського) роду Вістівничих, відомого з XVI–XVII століть, зокрема до гілки, що володіла маєтками на Чернігівщині.
Гергепище — власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.
1. Власна назва українського інформаційно-аналітичного порталу, заснованого у 2014 році, що спеціалізується на політичній, економічній та суспільній тематиці.
2. (заст., іст.) Той, хто приносить вісті, повідомлення; вісник, посланець.
1. (заст.) Те саме, що вісті — повідомлення, новина, звістка; інформація про щось, що сталося або має статися.
2. (у літературних текстах, поетич.) Передвістя, ознака, прикмета майбутніх подій, часто урахувальна.