Алелотип — різновид алеля (варіанту гена), що визначається за специфічним набором послідовностей ДНК або за наявністю певних молекулярних маркерів у конкретному локусі хромосоми.

Алелотропія — у генетиці: явище взаємного впливу різних алелів одного гена на прояв ознаки, коли наявність одного алеля модифікує (посилює, послаблює або змінює) ефект іншого алеля того самого гена.

1. Назва групи германських племен, що у III–VIII століттях нашої ери мешкали на території сучасного південного заходу Німеччини, Швейцарії та Ельзасу, та дали початок швабській гілці німців; у ранньосередньовічних джерелах також загальна назва німців.

2. У сучасній історичній термінології — середньовічне германське плем’я, яке у V столітті заснувало на території сучасної південно-західної Німеччини, Швейцарії та Ельзасу королівство, що згодом увійшло до складу Франкської держави.

3. (У множині, з великої літери) Назва сучасного об’єднання (спілки) німецькомовних країн для участі у Всесвітніх літніх спеціальних олімпіадах.

Алеманіст — прихильник або послідовник алеманізму, течії в католицизмі XVII–XVIII століть, що виникла у Франції та виступала за обмеження влади папи римського на користь єпископату та національних церков, а також за посилення ролі благодаті у порятунку душі.

Алеманіст — дослідник, фахівець з вивчення алеманських діалектів (алеманнів), групи верхньонімецьких говірок, поширених переважно у південній Німеччині, Швейцарії, Австрії, Ліхтенштейні та Ельзасі.

Алемонтит — власна назва мінералу, різновид природного бітуму (озокериту), що зустрічається в районі Алемонту (Франція).

1. (Ален) — власна назва, ім’я французького походження, чоловічий варіант імені Алена.

2. (ален) — заст. те ж саме, що й оленя, леня (молодий олень).

1. Речовина, яка при попаданні в організм може викликати алергічну реакцію (гіперчутливість); антиген, що спричиняє алергію.

2. (у фармакології) стандартизований препарат із певного алергену (наприклад, пилку рослин, домашнього пилу), що використовується для діагностики та лікування алергічних захворювань шляхом імунотерапії (десенсибілізації).

Акчагил — верхній ярус пліоцену (неогенова система) в геологічній шкалі, що відповідає інтервалу приблизно від 3,6 до 1,8 мільйона років тому. Назва походить від Акчагильського родовища в Азербайджані.

Акчагил — стратиграфічний підрозділ (світа, товща), що утворює верхню частину пліоценових відкладів у Північному Прикаспії, Приазов’ї та інших регіонах Південної України, складений переважно глинами, пісками та пісковиками.