Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “вивищити” — піднесення, підняття на висоту; підвищення, збільшення рівня, статусу чи значення чогось.
2. (у спеціальному вживанні) Власна назва, термін, що позначає конкретний історичний, релігійний або культурний об’єкт, подію або поняття (наприклад, Вивищення Чесного Хреста — одне з найменувань християнського свята, що відзначається 14/27 вересня на згадку про знайдення Животворящого Хреста).
Гамазорикетсіоз — рідкісна зоонозна інфекційна хвороба, яку спричинюють рикетсії (збудники з родини Rickettsiaceae), що передаються через укуси гамазових кліщів (родина Gamasiidae); характеризується гарячкою, висипанням на шкірі та загальною інтоксикацією організму.
1. Медичний термін, що означає стійке порушення співвідношення суглобових поверхонь кісток, їхнє зміщення з подальшою фіксацією в патологічному положенні, що супроводжується пошкодженням суглобової капсули та зв’язок; вивих.
2. Переносно: різке відхилення від нормального стану, природного ходу розвитку чогось; спотворення, деформація (наприклад, думок, поглядів, явищ).
1. Призначений одночасно для проживання людей та розміщення службових приміщень, пов’язаних з експлуатацією (обслуговуванням) певного об’єкта, будівлі або техніки.
2. Стосовний до будівлі, споруди або їхньої частини, яка поєднує житлові квартири та приміщення для обслуговчого персоналу або адміністративні офіси (наприклад, у будинках при вокзалах, портах, на великих промислових підприємствах).
1. Патологічне зміщення кінців кісток у суглобі, що призводить до порушення його функції, часто супроводжується розривом суглобової сумки та зв’язок; дислокація.
2. Переносно: різке відхилення від нормального стану, перебігу чогось; порушення, зрив.
1. (заст.) Склад, комора або магазин для зберігання зерна, продовольства або інших товарів.
2. (іст.) Військовий склад з провіантом, фуражем та амуніцією.
3. (рідк.) Велика дерев’яна будівля господарського призначення; великий сарай.
1. Дія за значенням дієслова “вивершувати” — завершення будівництва, спорудження верхньої частини будівлі, її верху, даху; увінчання.
2. (у переносному значенні) Завершення, остаточне оформлення чого-небудь, доведення до досконалості; кульмінація, апофеоз.
1. Фахівець, який займається експлуатацією (технічним обслуговуванням, використанням та контролем за роботою) технічних систем, устаткування, споруд або транспортних засобів для підтримки їх у робочому стані.
2. Працівник експлуатаційної служби або підрозділу, що відповідає за безперебійну роботу та технічне обслуговування певних об’єктів (наприклад, ліній зв’язку, електромереж, житлових будинків).
1. (геологія) Процес викидання на поверхню Землі розплавлених гірських порід (магми), попелу, газів та інших продуктів вулканічної діяльності; вулканічне виверження.
2. (переносне) Раптове, бурхливе проявлення, вибух сильних почуттів, емоцій (гніву, радості тощо).
1. (історичне) Склад, комора або магазин для зберігання продовольства, фуражу або військового майна, особливо при фортеці або військовій частині.
2. (історичне, медичне) Установа, що виконувала функції аптеки, складу медикаментів та перев’язувального пункту, зазвичай при війську або у прикордонній смузі.