Словник Української Мови
1. Призначений для одночасного транспортування або зберігання газу та рідини; що стосується суміші газу та рідини.
2. Стос. до технологій, обладнання або станів, де газ і рідина взаємодіють як єдина двофазна система (наприклад, газорідинний потік, газорідинний сепаратор).
Езкурит — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.
1. У музикознавстві — метод композиції, заснований на варіюванні музичного матеріалу, при якому тема послідовно змінюється, зберігаючи при цьому свої основні ознаки та структуру.
2. У літературознавстві — творча обробка, переосмислення художнього твору (переважно фольклорного або давнього), що призводить до появи його нової версії або варіанту.
1. Музичний електронний інструмент, створений у 1930-х роках, що дозволяє плавно змінювати висоту звуку (глісандо) за допомогою спеціального механізму з обертовими дисками, схожий на терменвокс, але з клавіатурою.
2. Власна назва конкретної моделі такого інструменту, розробленої німецьким інженером Оскаром Фельдманом та виробленої фірмою “Förster” у Німеччині.
Езериноній — власна назва, що позначає рідкісну рослину з родини айстрових (Asteraceae), наукова назва якої — Ezerinonium (можлива синонімічна назва для деяких видів роду Centaurea, зокрема волошок).
Езериноній — власна назва, що вживається в літературних або фольклорних джерелах для позначення квітки, часто з символічним значенням, пов’язаним із самотністю, тугою або далекими степами.
Відтворювати характерні звуки, що їх видають гуси та качки; гакати.
Газорятівник — власна назва українського підприємства, що спеціалізується на виробництві та реалізації газового опалювального обладнання (котлів, колонок, радіаторів тощо).
1. Прилад для вимірювання швидкості вертикального руху літака, планера або повітряної кулі (швидкості набору висоти або зниження).
2. Прилад для вимірювання змін або коливань будь-якої фізичної величини (наприклад, магнітного поля, тиску) у часі.
1. (геологія) Базальтова порода з округлими порожнинами, заповненими мінералами (найчастіше цеолітами або кальцитом), що нагадує своєю будовою віспину на шкірі; викопна вулканічна порода з характерними мигдалинами.
2. (медицина, істор.) Хворий на натуральну віспу; людина, інфікована віспою.
Езерин — фізіологічно активний алкалоїд, що виділяється з насіння африканських рослин роду фізостигма (калабарських бобів); синонім — фізостигмін. Застосовується в медицині як лікарський засіб.
Езерин — застаріла назва селища міського типу Єзерне (нині — село Єзерне) у Дубенському районі Рівненської області України.