1. Форма правління, при якій влада належить етнічній групі, що становить меншість у державі, але монополізує політичні інститути та ключові ресурси, часто шляхом систематичної дискримінації інших етнічних груп.

2. Політична система або режим, заснований на домінуванні однієї етнічної спільноти над іншими в рамках однієї держави або адміністративної території.

Етограма — це графічний запис поведінки тварини або людини, що здійснюється за певною методикою для подальшого кількісного аналізу в етологічних дослідженнях.

Етограма — це сукупність усіх поведінкових актів (патернів), характерних для даного виду тварин, що становить його поведінковий репертуар.

1. Політична ідеологія та практика, що ґрунтується на переконанні про перевагу однієї етнічної групи над іншими та прагненні до створення етнічно однорідної держави або до надання переваг представникам певної нації в політичному, економічному та культурному житті.

2. У лінгвістиці — слово або вираз, що походить з певної мови та зберігає її специфічні ознаки при використанні в іншій мові; етнічна мовна одиниця.

1. Спільність людей, об’єднаних походженням, мовою, культурою, історичною пам’яттю та самосвідомістю; етнос.

2. У соціальній антропології — група людей, яка ідентифікує себе як окрему спільність на основі спільних культурних ознак, відмінних від ознак інших груп.

1. Назва народу, нації або іншої етнічної спільності, що вживається як власна назва (наприклад: українці, поляки, кримські татари).

2. Власна назва, що походить від назви народу або місцевості (етноніма або топоніма), наприклад: Київ — киянин, Франція — француз.

Процес набуття або посилення етнічної ідентичності, свідомості належності до певного народу, часто через активізацію культурних, мовних, історичних чи соціальних ознак.

Соціальний або політичний процес, в ході якого різні суспільні відносини, конфлікти, інституції або громадський простір набувають вираженого етнічного виміру, коли етнічна приналежність стає головним критерієм поділу та самоідентифікації.

У політичному контексті — стратегія або практика нав’язування етнічної ідентичності та розмежування з метою мобілізації групи, часто що веде до поляризації суспільства.

Наукова дисципліна на стику етнології (етнографії) та історії, що вивчає історію окремих народів (етносів), їх походження, формування, розселення, культурно-господарський розвиток та взаємодію з іншими народами в історичній динаміці.

Конкретна історія певного народу, етнічної групи чи спільноти, що розглядається як предмет дослідження цієї дисципліни.

Етноцизм — ідеологія, що ґрунтується на переконанні у вищості власної етнонаціональної групи над іншими та прагненні до її політичного, культурного чи економічного панування.

Етноцизм — політика або практика, спрямована на систематичне пригнічення, асиміляцію або знищення інших етнічних груп з метою утвердження домінування власної.

Етноцид — навмисне знищення культурної ідентичності, традицій, мови, релігії та інших основоположних елементів окремого народу або етнічної групи, що веде до її асиміляції або повного зникнення як самобутньої спільноти.

Етноцид — політика або систематичні дії, спрямовані на руйнування культурної спадщини та соціальних інститутів певного етносу, часто супроводжувані запереченням його права на існування та самовизначення.