1. Народ у Центральній Африці, що проживає переважно на північному сході Демократичної Республіки Конго, південному сході Центральноафриканської Республіки та півдні Південного Судану.

2. Мова народу азанде, що належить до адамава-убангійської гілки нігеро-конголезької макросім’ї.

3. (у множині, зазвичай з великої літери) Представники народу азанде.

Азарівна — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі (до 2020 року — Біляївському районі). Входить до складу Біляївської міської громади.

Азаріївна — власна назва села в Україні, що входить до складу Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області.

1. Людина, яка страждає на апоплексію (крововилив у мозок або інший орган), або схильна до таких нападів; хворий на апоплексію.

2. Застаріле та образливе позначення людини, схильної до раптових спалахів гніву, запальної вдачі.

Апопорфірит — гірська порода вулканічного походження, що утворилася внаслідок зміни (метасоматозу) порфіриту; різновид альбітофіру, для якого характерна повна заміна польового шпату альбітом.

Апорогамія — ботанічний термін, що означає видозмінену форму хазмогамії (запилення квітки), коли пилякові нитки тичинок після дозрівання пилку спірально закручуються, відводячи пиляки від приймочки маточки, що запобігає самозапиленню.

1. У кінології — команда або дія, що означає знаходження, підбирання та принесення мисливського собакою збитої дичини чи навчального предмета (апорти).

2. У мисливській практиці — процес роботи собаки, яка виконує команду “апорт”, тобто шукає та доставляє мисливцю збиту птицю чи звіра.

3. У дресируванні та спортивній кінології (наприклад, аджиліті) — одна з вправ, де собака повинна принести та віддати тренеру спеціальний предмет (апортировочний предмет).