Словник Української Мови
1. Втратити міцність, свіжість, аромат або інші властивості під тривалим впливом повітря; зіпсуватися від довгого перебування на відкритому повітрі.
2. Перен. Втратити гостроту, силу, яскравість почуттів, переконань або звичок; стати менш виразним, помітним.
3. Про гірські породи, ґрунти тощо: піддатися вивітрюванню — фізичному чи хімічному руйнуванню на поверхні під впливом атмосферних явищ.
1. (в китайській музиці) Велика сюїта для ансамблю або оркестру традиційних китайських інструментів, що характеризується монументальністю, розвинутою багатоголосою фактурою та циклічною формою; жанр китайської класичної інструментальної музики.
2. (в китайському театрі) Масштабний музично-сценічний твір або театралізована вистава з музичним супроводом, що поєднує драматичну, вокальну та танцювальну складові.
1. Втратити міцність, свіжість, природні властивості під тривалою дією повітря, сонця, вітру; вистаріти, зношуватися від часу.
2. Перен. Втратити гостроту, яскравість, силу почуттів або переконань; стати байдужим, звичайним.
3. Про ґрунт: втратити родючість, поживні речовини внаслідок вимивання, ерозії.
4. Про гірські породи: руйнуватися, розпадатися на дрібні частини під впливом атмосферних явищ.
1. Вулканічна гірська порода сірого, рожевого або червонуватого кольору, що складається переважно з плагіоклазу, кварцу та біотиту, і є вулканічним аналогом гранодіориту.
2. Представник стародавнього іллірійського племені даційців, що мешкало на території сучасної Румунії та Молдови.
1. Який втратив міцність, зруйнувався або змінив властивості під дією атмосферних явищ (дощу, сонця, вітру, морозу тощо); вивітренний.
2. Перен. Який втратив свіжість, силу, енергію; знесилений, виснажений.
3. Про людину: який втратив життєву активність, інтереси; застарілий у поглядах, закостенілий.
Втрачати свої властивості, силу або запах під дією повітря, вітру або тривалого перебування на відкритому просторі.
Поступово зникати, розвіюватися (про почуття, звички, явища).
Про горну породу, камінь: руйнуватися, розпушуватися внаслідок вивітрювання — механічного та хімічного впливу атмосфери.
Дацзибао — велика настінна газета або плакат з текстом, що використовувався в Китаї (особливо в період Культурної революції) для висловлення політичних гасл, критики, звинувачень чи пропаганди.
Дацзибао — жанр публіцистики або форма публічного висловлювання, що характеризується лаконічним, часто агресивним або обвинувальним текстом, розміщеним на видимій громадській поверхні.
1. Позбавляти чогось запаху, вологості або газу шляхом тривалого перебування на відкритому повітрі; провітрювати.
2. Зношувати, руйнувати під впливом атмосферних явищ (вітру, дощу, сонця тощо).
3. Перен. позбавлятися чогось, втрачати якісь почуття, властивості з часом (наприклад, звички, переконання).
1. Буддійський монастир у тибетській традиції, що поєднує функції релігійного, освітнього та культурного центру; характерний для Бурятії, Монголії, Тибету та інших регіонів, де поширений ламаїзм.
2. Назва конкретних буддійських монастирів, що входить до їх власної назви (наприклад, Іволгінський дацан).
1. Втратити міцність, аромат, смак або інші властивості під тривалим впливом повітря; зіпсуватися від вивітрювання (про продукти, напої, ліки тощо).
2. Стати менш різким, насиченим, інтенсивним через провітрювання (про запах, аромат).
3. Перен. Втратити силу, яскравість, актуальність; застаріти, збліднути (про почуття, ідеї, звички тощо).
4. Про гірські породи, ґрунти: піддатися процесу вивітрювання, тобто руйнуванню та зміні на поверхні під впливом атмосферних явищ.