Алкмеон — у давньогрецькій міфології: син Амфіарая та Еріфіли, один із епігонів, який очолив похід на Фіви, щоб помститися за загибель батька.
Алкмеон — в астрономії: назва астероїда головного поясу (№ 682), відкритого у 1909 році.
Словник Української Мови
Алкмеон — у давньогрецькій міфології: син Амфіарая та Еріфіли, один із епігонів, який очолив похід на Фіви, щоб помститися за загибель батька.
Алкмеон — в астрономії: назва астероїда головного поясу (№ 682), відкритого у 1909 році.
Алкоголеметр — прилад для вимірювання концентрації етилового спирту в крові людини за показниками видихуваного нею повітря; алкотестер.
1. Піддавати впливу алкоголю, спиртувати.
2. Викликати алкоголізм, призводити до хронічного захворювання — алкоголізму.
3. (у хімії) Піддавати хімічній реакції зі спиртом, вводити в молекулу сполуки алкогольну (гідроксильну) групу.
1. Систематично вживати алкогольні напої, що призводить до формування алкогольної залежності, хронічного алкоголізму.
2. (у хімії) Піддаватися алкоголізу, вступати в хімічну реакцію зі спиртом (алкоголем).
Алкоголіметр — прилад для визначення вмісту етилового спирту (алкоголю) в крові людини за допомогою аналізу видихуваного нею повітря.
Алкоголіметр — технічний засіб, зазвичай електронний або хімічний, що використовується правоохоронними або медичними службами для встановлення факту та ступеня алкогольного сп’яніння.
1. (у хімії, медицині) Пов’язаний з алкоголіметрією, тобто з вимірюванням вмісту (концентрації) етилового спирту в рідинах; призначений для такого вимірювання.
2. (у техніці) Стосуючийся приладу для такого вимірювання — алкоголіметра.
Алкогольдегідрогеназа — фермент класу оксидоредуктаз, який каталізує окиснення спиртів (зокрема, етанолу) до відповідних альдегідів або кетонів, відіграючи ключову роль у метаболізмі алкоголю в організмі людини та інших живих істот.
1. Надзвичайно твердий, що за твердістю подібний до алмазу або дорівнює йому; має властивості, характерні для алмазу.
2. Переносно: дуже міцний, непохитний, незламний (про характер, волю, принципи тощо).
1. Штучний матеріал або природний мінерал, що за своїм блиском, прозорістю та твердістю наближається до алмазу, але має інший хімічний склад і кристалічну структуру; використовується в ювелірній справі як більш доступна імітація дорогоцінного каменя (наприклад, кубічний цирконій, муассаніт).
2. У техніці — надтвердий синтетичний матеріал (наприклад, синтетичний муассаніт або кубічний нітрид бору), що застосовується для виготовлення різальних, шліфувальних інструментів та абразивів як альтернатива технічним алмазам.
1. Який містить у собі алмази, багатий на алмази (про породи, родовища, території).
2. Який служить для добування або транспортування алмазів (про обладнання, техніку).