Вм’ятість — властивість заліза або сталі, що полягає в здатності намагнічуватися під дією зовнішнього магнітного поля та зберігати отриману намагніченість після припинення дії цього поля; залишкова намагніченість.
-
електрон-позитронний
Пов’язаний з електронами та позитронами, що стосується їхньої спільної взаємодії або процесів, в яких вони беруть участь одночасно.
У фізиці елементарних частинок: що стосується пари частинка-античастинка (електрон та позитрон), зокрема їхнього народження (анігіляції) у фотон або утворення (народження пари) з фотона.
-
гастропор
1. Медичний пристрій для ендоскопічного накладання швів або кліпсів у шлунково-кишковому тракті, що використовується в хірургії.
2. Торгова марка (Gastropore) біологічного покриття для лікування опіків та ран, що виготовляється з колагену хряща ската.
-
вм’яття
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (у техніці, металообробці) Локальне утворення заглиблення, вибоїни на поверхні металевого виробу (наприклад, кузова автомобіля) внаслідок удару або місцевого тиску.
-
електрон-вольт
Позасистемна одиниця енергії, що дорівнює енергії, яку набуває електрон, пройшовши різницю потенціалів у один вольт у вакуумі; застосовується переважно в атомній та ядерній фізиці.
Позначення: еВ.
-
вм’ятинка
Вм’ятинка — зменшувально-пестлива форма від слова “вм’ятина”, що означає невелике заглиблення, вибоїну або слід від удару на поверхні чогось м’якого, що піддається тиску (наприклад, на кузові автомобіля, на меблі, на тілі).
Вм’ятинка — у переносному значенні — невелика, малопомітна пляма, дефект або відхилення від норми (наприклад, вм’ятинка на репутації).
-
гастроподи
Клас молюсків, що мають м’ясисту ногу для повзання, часто зі спірально закрученою раковиною; черевоногі молюски.
-
вм’ятина
1. Поглиблення, заглиблення на поверхні чого-небудь, утворене ударом, натиском або іншим фізичним впливом.
2. Переносно: слід, ознака психологічної травми, важких переживань, що залишилися в пам’яті або вплинули на характер людини.
-
електрон
Елементарна частинка, що має від’ємний електричний заряд, є носієм заряду в електричному струмі та входить до складу атома, обертаючись навколо його ядра.
Сплав золота та срібла, який використовувався в античній Греції для карбування монет.
-
вліплювання
1. Дія за значенням дієслова «вліплювати» — процес вставки, вмонтовування або вбудовування одного предмета в інший, часто з метою міцного з’єднання або створення єдиного цілого.
2. У техніці, мистецтві або ремеслах — спосіб кріплення або приєднання деталі, при якому вона щільно входить у призначене для неї місце або основу (наприклад, вліплювання коштовного каменя в оправу, вліплювання елемента в мозаїку).
3. Переносно — введення, включення якогось елемента (думки, фрази, сцени тощо) в інший контекст, структуру або твір.