1. Важіль у механізмах, машинах або приладах, що здійснює коливальні рухи для передачі або зрівноваження руху, сили; коромисло.

2. Довга рухома планка (переважно горизонтальна), що слугує опорою або вправним снарядом для підтримання рівноваги (наприклад, у циркових артистів, у гімнастиці).

3. Спеціальний пристрій, що забезпечує стійкість, рівновагу або регулювання роботи механізму (наприклад, у годиннику, регуляторі парової машини).

4. Рибацька снасть у вигляді металевого блискучого стрижня з гачками, що коливається під час руху в воді, імітуючи дрібну рибку; блешня.

5. У техніці — пристрій для зрівноваження (балансування) обертових деталей.

1. Розмовна назва балансувальної машини — пристрою для визначення місця та ступеня неузгодженості (дисбалансу) обертових деталей (наприклад, колінчастих валів, коліс, роторів) і їх подальшого зрівноваження шляхом додавання або зняття маси.

2. У технологічних процесах (наприклад, у виробництві шин) — спеціальний верстат або ділянка, де проводиться процедура балансування готового виробу.

3. У побуті — розмовна назва автомобільного стенду для балансування коліс.

1. Пристрій або механізм, що забезпечує рівновагу, стабільність або регулювання роботи інших систем, наприклад, регулятор швидкості в механізмах, стабілізатор напруги в електричних колах або важіль для балансування в техніці.

2. Спеціаліст (наприклад, інженер, технік), який займається налаштуванням, регулюванням або підтримкою рівноваги складних систем, механізмів або технологічних процесів.

3. У комп’ютерних технологіях та мережевому адмініструванні — програмне або апаратне забезпечення для розподілу навантаження (load balancer), яке оптимально розподіляє запити між серверами для підвищення продуктивності та надійності системи.

4. У ширшому, переносному значенні — людина або явище, що виконує роль стабілізуючого, урівноважуючого чинника в складній ситуації, соціальній групі чи конфлікті.

1. (фінанс.) форма звітності про фінансовий стан підприємства, установи або організації на певну дату, у якій сума активів завжди дорівнює сумі пасивів (власного капіталу та зобов’язань).

2. (перен.) стан рівноваги, збалансованості між чинниками, силами або елементами будь-якої системи.

3. (спорт.) здатність зберігати стійке положення тіла під час руху або в статичній позі; рівновага.

4. (техн.) пристрій або механізм для вимірювання або підтримки рівноваги, зокрема регулятор у годиннику.

1. У бухгалтерському обліку — зведений баланс підприємства або установи, в якому регулюючі статті (амортизація, резерви, торгові націнки тощо) не відображені окремими рядками, а вже враховані у сумі залишків за відповідними рахунками, тобто показує лише чисту (нетто) вартість активів і зобов’язань.

2. У міжнародній торгівлі — показник, що відображає чистий обсяг експорту чи імпорту товарів або послуг за певний період, розрахований як різниця між їх загальним обсягом та відповідними витратами (наприклад, транспортними або страхувальними).

3. У фінансах — кінцевий, чистий результат (прибуток або збиток) діяльності за певний період після вирахування всіх витрат, податків та обов’язкових відрахувань.

1. У бухгалтерському обліку — зведений бухгалтерський баланс підприємства, організації або установи, що складається для зовнішніх користувачів (наприклад, акціонерів, інвесторів, податкових органів, банків) з метою оприлюднення або подання до контролюючих органів; зовнішній баланс.

2. У фінансовій звітності — офіційна форма фінансової звітності (форма № 1), що відображає майновий стан та фінансові результати діяльності суб’єкта господарювання на певну дату і призначена для загального користування поза межами підприємства.

1. Рівновага між чинниками, силами або елементами; стан, коли різні сторони є зрівноваженими.

2. У бухгалтерії — зведений звіт про стан активів і пасивів підприємства, установи тощо на певну дату, що характеризує його майнове та фінансове становище.

3. Різниця між сумою прибутків (надходжень, кредиту) і витрат (видань, дебету); залишок, сальдо.

4. У переносному значенні — зважене, обґрунтоване співвідношення чого-небудь (наприклад, інтересів).

1. (мед.) Вроджена аномалія розвитку, при якій сеча накопичується та розтягує крайню плоть чоловічого статевого члена, утворюючи міхуроподібне випинання; одна з форм гіпоспадії.

2. (мед.) Захворювання, що характеризується накопиченням рідини (трансудату) між внутрішнім листком крайньої плоті та головкою статевого члена, що призводить до її розтягування та утворення безболісного пухирця.

Баланорагія — медичний термін, що означає патологічну сталу ерекцію (порушення механізму зникнення ерекції) у чоловіків, яка супроводжується болем і не пов’язана з сексуальним збудженням.

Баланопостомікоз — рідкісне грибкове захворювання, що вражає головку статевого члена (баланіт) та крайню плоть (постит), спричинене дріжджоподібними грибами роду Stomoxys (зазвичай Stomoxys calcitrans), яке може виникати внаслідок укусу інфікованої мухи та характеризується виразковими ураженнями.