Медичний метод дослідження гортані, що полягає у графічній реєстрації її рухів під час дихання, фонації та кашлю за допомогою спеціального приладу — ларингографа.

Ларинголог — лікар-спеціаліст, який займається діагностикою та лікуванням захворювань гортані.

1. Розділ оториноларингології (вушно-горлово-носової хірургії), що вивчає будову, функції та захворювання гортані, методи їх діагностики, лікування та профілактики.

Ларингопатія — загальна назва будь-яких захворювань гортані.

1. (історичне) Назва однієї з груп етнічних українців (лемків), яка мешкала на північно-східних схилах Бескидів у районі верхньої течії річки Лаборець (територія сучасної Словаччини).

2. (історичне, етнографічне) Українське населення Пряшівщини (Східна Словаччина), що походить від вихідців з територій сучасної Закарпатської області України та характеризувалося певними особливостями говірки та побуту.

1. (заст.) Плетений взуття з лози, лика або бересту, яке носили селяни в Україні та інших слов’янських народів.

2. (перен., розм., зневажл.) Незграбна, проста або старомодна людина, часто з відтінком провінційності.

3. (перен., розм.) Про незграбно, погано зроблену річ, часто великого розміру.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “лапа” — маленька лапка тварини.

2. Розмовно-пестливе звертання до дитини, жінки або коханої людини, що виражає ніжність, захоплення.

3. Розмовне позначення милої, привабливої, симпатичної людини (переважно жінки або дівчини).