Словник Української Мови
1. Людина, яка своєю поведінкою, вчинками або зовнішнім виглядом різко відрізняється від оточуючих, навмисно порушує загальноприйняті норми; дивак, оригінал.
2. Технічний пристрій або деталь механізму, у яких вісь обертання не збігається з геометричною віссю, що забезпечує перетворення обертального руху в зворотно-поступальний.
3. У цирковому мистецтві: артист, що виконує нетипові, часто комічні трюки, засновані на порушенні звичайних законів механіки та логіки дій.
1. Молода пташка, яка щойно вилупилася з яйця; пташеня на найраннішій стадії розвитку після виходу з яйця.
2. Зоологічний термін: зародок, що завершив розвиток у яйці та вийшов з яйцевої оболонки (стосовно птахів, плазунів, комах та інших яйцекладних тварин).
3. Переносне значення: про людину або істоту з примітивним, недорозвиненим світоглядом, відсталими поглядами (зневажливо).
1. (від власної назви «Гантель») — у фізичній культурі та спорті: виконувати вправи з гантелями, піднімати гантелі для розвитку м’язів.
2. (переносно, розм.) — докладати значних фізичних зусиль, важко працювати, напружено щось робити.
1. Біологічний процес виходу зародка (пташеняти, малька, комахи тощо) з яйця або ікри; викльовування.
2. Рідкісне, переносне значення: поява, народження чогось нового (наприклад, ідеї, почуття).
1. Який за формою нагадує гантелю — спортивний снаряд з двома кулястими кінцями, з’єднаними ручкою; має витягнуту центральну частину та потовщення на кінцях.
2. У біології, медицині — що характеризується подібною до гантелі формою, коли клітина, мікроорганізм, кристал або інший об’єкт має потовщення на полюсах і звуження в центрі.
1. Біологічний процес виходу зародка з яйцевої оболонки або личинки з яйця (у комах, риб, птахів, плазунів тощо).
2. Рідкісне, переносне значення: поява на світ, народження (зазвичай про щось нове, ідею, явище).
1. Властивість або манера поведінки, що характеризується навмисним відхиленням від загальноприйнятих норм, витівками, дивацтвами; дивакуватість, ексцентричність.
2. У мистецтві (цирку, кіно, естраді): стиль або жанр, заснований на використанні різкого, навмисного порушення звичайного, логічного ходу дії, несподіваних, часто комічних контрастів і парадоксальних ситуацій.
1. Процес вилуження, тобто витягання, вибірки, вилучення чогось із чогось.
2. (Хім., мет.) Процес виділення цінних компонентів (наприклад, металу) з руди або іншої сировини шляхом обробки її розчинами кислот, лугів тощо; ліквівація.
3. (Геол.) Процес вимивання водою розчинних солей із верхніх шарів ґрунту або гірських порід, що призводить до утворення підзолистого горизонту.
1. Технічний пристрій для перетворення обертального руху в зворотно-поступальний, у якому вісь обертання вала не збігається з віссю цапфи (шийки), на яку насаджена шатунна головка; ексцентрикова муфта.
2. У математиці: точка, положення якої визначає форму та розміри конічного перерізу (еліпса, гіперболи, параболи).
3. У переносному значенні: центр, вогнище чого-небудь; фокус (наприклад, подій, уваги).
1. Біологічний процес виходу зародка з яйця (у птахів, плазунів, комах та інших яйцекладних тваір) або з ікринки (у риб, земноводних); виведення потомства з яєць.
2. У техніці та матеріалознавстві — процес виділення, виокремлення або утворення дрібних частинок (наприклад, кристалів, включень) з основної маси металу, сплаву або іншого матеріалу під час його обробки, нагрівання або старіння.