Словник Української Мови
1. Хімічна сполука, що містить діазогрупу (-N=N-), яка використовується як проміжний продукт у синтезі азобарвників, фарбників та інших органічних речовин.
2. Світлочутлива складова фотографічних матеріалів (наприклад, діазотипної папири), що під дією ультрафіолетового випромінювання розкладається, утворюючи барвник у процесі проявки.
Метод рентгенологічного дослідження серця та великих кровоносних судин з одночасною фіксацією їх зображення на кіноплівку, що дозволяє вивчати їхню рухову функцію в динаміці.
Ембріональна клітина, з якої розвиваються кардіоміоцити (клітини м’язової тканини серця).
Діазокислота — органічна сполука, що містить діазогрупу (–N=N–), зв’язану з карбоксильною групою (–COOH); нестійка речовина, проміжний продукт у синтезі азобарвників та інших сполук.
1. Стосунковий до серця та артерій, що описує їх взаємозв’язок або спільну патологію.
2. У медицині — властивий серцю та артеріям, що стосується одночасно серцевої діяльності та артеріального тиску (напр., кардіоартеріальний ритм).
Діазокетон — органічна сполука, що містить діазогрупу (-N₂) та карбонільну групу (C=O), розташовані на суміжних атомах вуглецю; загальна формула R-CO-CHN₂, де R — органічний радикал.
Діазокетон — реактивна сполука, що широко застосовується в органічному синтезі, зокрема для гомологізації карбонових кислот (реакція Арндта-Айстерта) та отримання карбенів.
Метод рентгенологічного дослідження серця та аорти з контрастуванням, що дозволяє візуалізувати їх внутрішні контури та оцінити функцію.
Метод рентгенологічного дослідження серця та кровоносних судин шляхом введення в кровообіг рентгеноконтрастної речовини, що дозволяє візуалізувати їхню будову та функціонування.
Діазокалька — спеціальна прозора плівка для копіювання креслень та інших графічних матеріалів, на яку нанесено світлочутливий шар діазосполук; після експонування під ультрафіолетовим світлом через оригінал і проявлення (зазвичай парами аміаку) на ній утворюється позитивне зображення.
Діазокалька — готовий копійний відбиток (діазокопія), отриманий на такій плівці.
1. Фотокопія, отримана методом діазотипії — світлового копіювання оригіналу, виконаного на прозорому або напівпрозорому носії, на спеціальному світлочутливому папері або плівці (діазопапері).
2. Технічний документ (креслення, схема, технічний опис тощо), виконаний у вигляді такої фотокопії.