Словник Української Мови
1. Пов’язаний з амаврозом — повною або частковою втратою зору, що виникає не через ушкодження ока, а через патологію зорових шляхів або центрів головного мозку.
2. У складі медичного терміна “сімейна амавротична ідіотія” (хвороба Тея-Сакса) — що стосується спадкового захворювання, яке характеризується прогресуючим погіршенням зору до сліпоти, розладом психомоторного розвитку та призводить до смерті в дитячому віці.
1. (геол.) Велика тектонічна структура, що утворюється в результаті зіткнення та зрощення континентальних плит, суперконтинент; найвідоміший приклад — Пангея.
2. (істор.) Назва однієї з провінцій Римської імперії, розташованої на півночі Малої Азії (сучасна Туреччина) з центром у місті Амасія.
Амакініт — власна назва давньої мідної монети, карбованої в Афінах у V–IV ст. до н. е., на аверсі якої зображена голова Афіни, а на реверсі — сова (символ мудрості) та оливкова гілка; часто використовується як синонім афінського срібного тетрадрахма, але зробленого з міді.
Амакініт — у переносному значенні: символ мудрості, знань або класичної освіти, що походить від зображення сови на цій монеті.
1. (біол.) Пов’язаний з амакриновими клітинами — типом нейронів сітківки ока, що здійснюють латеральне сполучення між іншими нервовими клітинами (біполярними або гангліозними) і беруть участь у попередній обробці зорової інформації.
Амаксофобія — патологічний, ірраціональний страх перед перебуванням у транспортних засобах (автомобілях, автобусах, потягах, літаках тощо) або перед самою поїздкою, що належить до групи специфічних фобічних розладів.
Амаксофобія — у більш вузькому значенні — нав’язливий страх саме перед керуванням автомобілем або перебуванням у ньому як пасажира, часто пов’язаний із страхом аварії, втрати контролю або закритого простору.
1. Стосунний до амальгамації, тобто процесу об’єднання, злиття різних елементів (наприклад, підприємств, організацій, соціальних груп) в єдине ціле.
2. У хімії та металургії: пов’язаний з утворенням амальгами — сплаву ртуті з іншими металами.
1. Який стосується амальгами, властивий їй; що містить амальгаму або утворений за її участі.
2. Переносно: такий, що поєднує в собі різнорідні, часто несумісні елементи; змішаний, синкретичний.
1. (хім., техн.) Який містить амальгаму або покритий нею; отриманий за допомогою амальгами.
2. (перен., книжн.) Об’єднаний, злитий у єдине ціле різнорідні елементи; поєднаний.
1. Метод рентгенівського дослідження порожнин тіла (наприклад, суглобів) шляхом попереднього введення в них рентгеноконтрастної амальгами.
2. Рідкісна вживана назва для рентгенограми (знімка), отриманої за допомогою методу амальгамографії.
Амальгамозмішувач — це спеціалізований медичний апарат (електричний або механічний) у стоматології, призначений для автоматичного приготування амальгами шляхом точного змішування ртуті з металевим порошком (зазвичай сплавом срібла, олова, міді).
Амальгамозмішувач — це капсула з міцного матеріалу, що вставляється в апарат для змішування, в якій безпосередньо відбувається процес механічного з’єднання компонентів амальгами для отримання однорідної пластичної маси, готової до пломбування.