1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (заст., діал.) Той, хто живе в горах, верховині; горець, верховинський житель.
-
екосез
1. Старовинний шотландський народний танець розміру 2/4 або 3/4, що виконується парами; музика до такого танця.
2. Бальний танець, що поширився у Європі в XVIII–XIX століттях на основі шотландського народного танця, з плавними, стриманими рухами.
3. Коротка, стисла замітка або повідомлення в пресі (застаріле, жартівливе).
-
верхляк
1. Рідкісне діалектне позначення людини, яка живе на височині, на горі або в верхній частині села (протилежність — “долішняк”).
2. Застаріла або діалектна назва мешканця села Верхолля (або іншого населеного пункту з коренем “верх”) на Західній Україні, зокрема на Лемківщині.
-
ґамулка
1. Діалектна назва кропиви дводомної (Urtica dioica), багаторічної трав’янистої рослини з обпікаючими волосками на стеблі та листках.
2. Рідкісна назва для плоду рослини, звичайної ягоди або горіха, що має округлу, зморшкувату форму, подібну до клубочка.
-
галоїд
1. (хімія) Застаріла назва галогенів — хімічних елементів VII групи періодичної системи (фтор, хлор, бром, йод, астат, теннесин), які утворюють солі при сполученні з металами.
2. (хімія) Бінарна сполука галогену з іншим елементом (металом або деякими неметалами), сіль галогеноводневої кислоти (наприклад, хлорид натрію NaCl).
-
верхлюк
1. Верхлюк — власна назва села в Україні, розташованого в Шацькому районі на Волині, відомого своїми рибними господарствами та ставковою системою.
2. Верхлюк — власна назва невеликої річки в межах однойменного села, притоки або складової місцевої водної системи Шацьких озер.
3. Верхлюк — місцева назва одного з видів коропа (зазвичай сазана) або іншої великої ставкової риби, що вирощується або водиться у водоймах навколо села Верхлюк, іноді вживається як загальний термін для місцевої риби.
-
екопротерогінія
Екопротерогінія — у палеонтології: рання стадія еволюції екосистем, що характеризується появою перших складних багатоклітинних організмів (еукаріотів) у протерозойській ері, зокрема едіакарської біоти.
-
верхи
1. Верхів’я річки, верхня частина її течії; витоки.
2. Місцевість, розташована в горах або на височині; гірська місцевість.
3. Заст. Висока, піднесена місцевість; височина, пагорб.
-
галоіндикація
Галоіндикація — метод виявлення та візуалізації дефектів у матеріалах (наприклад, тріщин, пор, розшарувань) за допомогою гало-ефекту, коли на темному тлі навколо дефекту виникає світла пляма (гало) внаслідок розсіювання рентгенівського чи гамма-випромінювання.
-
верхами
1. Множина від слова “верх” у значенні верхів’я гори, пагорба або височини.
2. Множина від слова “верх” у значенні верхньої частини чогось, наприклад, верхів’я дерева.
3. (переносно) Найвищі, керівні кола, верстви суспільства, еліта.