1. Обчислення вартості товару, виробу або послуги з урахуванням всіх витрат на їхнє виробництво чи надання.
2. Документ, відомість, у якій проведено таке обчислення; калькуляційний розрахунок.
-
калькуляційний
Пов’язаний з калькуляцією, призначений для калькуляції (обчислення собівартості, ціни чогось).
-
доруйновування
Доруйновування — процес остаточного руйнування, знищення чогось, що вже було пошкоджене або частково зруйноване.
-
калькулятор
1. Електронний пристрій або комп’ютерна програма для виконання математичних обчислень (додавання, віднімання, множення, ділення та інших операцій).
2. Той, хто професійно займається обчисленнями, розрахунками (застаріле).
-
дортуар
1. Спальне приміщення в навчальних закладах (інтернатах, колегіумах, пансіонах), гуртожитках, монастирях тощо, призначене для ночівлі великої кількості людей (учнів, студентів, послушників).
2. Застаріла назва для спільної спальні в казармах або інших установах.
-
калькулюватися
1. (у фінансах, бухгалтерії) Піддаватися калькуляції, бути предметом обчислення собівартості, витрат або ціни; визначатися в грошовому вираженні.
2. (переносно) Оцінюватися, вимірюватися з точки зору витрачених зусиль, часу або інших ресурсів; мати певну “ціну” у негрошовому сенсі.
-
дорсивентральність
1. (в біології) Тип симетрії тіла, при якому органи розташовані симетрично щодо сагітальної площини, що проходить через голову та хвіст, а верхня (дорсальна) та нижня (вентральна) сторони тіла чітко відрізняються за будовою та функціями.
2. (в анатомії) Анатомічна ознака, що характеризує наявність у організму або окремого органу чітко виражених спинної (дорсальної) та черевної (вентральної) сторін.
-
калькулювати
1. Обчислювати, визначати вартість чогось, підраховувати витрати на виробництво продукції або виконання робіт.
2. (У переносному значенні) Розраховувати, обмірковувати, планувати щось, особливо з точки зору вигоди або доцільності.
-
калькулювання
Процес обчислення, підрахунку або визначення кількісних показників, часто у фінансовому, економічному чи технічному контексті.
У лінгвістиці — спосіб запозичення іноземних слів або словосполучень шляхом буквального, покомпонентного перекладу їхніх морфем на українську мову (наприклад, «мимовільний» від латинського «automaticus»).
-
дорсаль
1. (в анатомії) спинна частина, поверхня чи бік органу або тіла, що розташовані з боку спини (протилежне — вентральний).
2. (в лінгвістиці) приголосний звук, що утворюється підняттям передньої частини спинки язика до твердого піднебіння (наприклад, звуки [т], [д], [н]).