Словник Української Мови
1. Військова одиниця в кавалерії, що відповідає за чисельністю та призначенням роті в піхоті; кавалерійський підрозділ, який входив до складу кавалерійського полку.
2. У сучасних арміях — підрозділ у бронетанкових (танкових) військах або розвідувальних частинах деяких країн.
1. Переступивши поріг, опинитися всередині приміщення, об’єкта або певної межі; почати перебування десь.
2. Стати членом, учасником або складовою частиною якоїсь організації, об’єднання, колективу, процесу.
3. Про явище, стан, почуття: раптово виникнути, з’явитися, охопити когось.
4. Увібравшись, проникнути кудись (про вологу, запах тощо).
5. Бути включеним, врахованим у щось; стати частиною чогось (про суми, дані, позиції).
Власна назва, що походить від дієслова “ввірватися” — увірватися, різко вдертися, вторгнутися; стосовний до такого діяння або його результату.
1. Різко, швидко влізти, вскочити кудись, часто з прикладанням зусиль або незграбно.
2. Увірватися, вторгнутися в приміщення або до спільноти людей раптово, без запрошення.
3. Перен. Нав’язатися, втрутитися в якусь справу, розмову без дозволу чи бажання інших.
1. Який загинув, зазнав смерті; мертвий.
2. Який перебуває в стані загибелі, знищення; обречений на зникнення.
3. Який призводить до загибелі, небезпечний для життя; смертельний, фатальний.
1. Тактичний підрозділ у військово-повітряних силах, авіації ВМС або армійській авіації, що складається з кількох ланок або загонів літаків (гелікоптерів) і є основною одиницею, здатною до самостійних бойових дій.
2. У військово-морському флоті — з’єднання (загін) однорідних бойових кораблів або суден, менше за ескадру.
1. (дієслово) Ввезти щось у великій кількості або багато разів; завозити.
2. (дієслово, спец.) Вдаривши, вбити щось у щось; вганяти, вколоти.
Ввіпхнутий (від дієслова “ввіпхнути”) — такий, що його з силою, різким рухом уведено, втиснуто або вкинуто в обмежений простір, у середину чогось.
1. Різко, з силою всунути, втиснути когось або щось у щілинну, вузьку або закриту простору, часто з відтінком необережності або поспіху.
2. (переносно) Поспішно, без належної підготовки або бажання помістити когось кудись (наприклад, до закладу, установи).