Словник Української Мови
1. (від “в’язати”) Звільнятися від чогось, що стягувало, обмежувало рухи; розв’язуватися, визволятися.
2. (перен., розм.) Вибиратися зі скрутного, незручного становища; знаходити вихід із труднощів.
3. (перен., розм.) Ставати розв’язаним, менш стриманим у поведінці, розмові; розкріпачуватися.
4. (діал.) Вибиратися, вилазити (звідкись).
1. У давньогрецькій міфології — п’ятдесят дочок царя Даная, які за наказом батька вночі після весілля вбили своїх чоловіків (єдиною врятувалася Гіпермнестра); за це покарані в підземному царстві вічно наповнювати діряву діжку водою.
2. Переносно (книжн.) — безплідна, марна праця; безвихідна, безнадійна справа.
1. Розв’язувати щось зав’язане, звільняти від вузла або пут.
2. Розплутувати, розбирати щось складне, заплутане (наприклад, нитки, мереживо).
3. Перен. Знаходити вихід із складного, заплутаного становища; розв’язувати складне питання, проблему.
1. Звільнитися, визволитися від чогось, позбутися когось, чогось (часто про щось небажане, набридливе).
2. Розв’язавши щось, витягти, дістати назовні; виплутатися.
3. Розмовне. Несподівано з’явитися, прибути кудись (часто з відтінком невдоволення).
Вид метеликів родини сонцевиків (Danaus plexippus), відомий своїми яскраво-помаранчевими з чорними жилками та білими плямами крилами, а також довгими сезонними міграціями.
Народна назва метелика виду Danaus plexippus, що походить від його наукової назви роду Danaus та характерного забарвлення, що нагадує королівську мантію.
1. Розв’язавши, звільнити від вузла, від чогось зав’язаного; витягти, вийняти зв’язане або зав’язане.
2. Розшивкою, вишиванням створити якийсь візерунок, малюнок на тканині.
3. Розмовне. Звільнити когось від якихось зобов’язань, неприємної справи; домогтися чиєїсь відставки, усунення.
4. Розмовне. Докладно розповісти, викласти щось (зазвичай небажане, неприємне).
5. Діал. Виготовити плетінням, в’язанням (наприклад, мереживо, сітку).
1. Представниця роду метеликів родини сонцевиків, що поширені переважно в тропічних регіонах, відома своєю яскравою забарвленням та отруйністю для хижаків.
2. У давньогрецькій міфології — нащадок (дочка) легендарного царя Даная, одна з п’ятдесяти данаїд, які за наказом батька вбили своїх чоловіків у першу шлюбну ніч і за це після смерті були приречені в пеклі вічно наповнювати діряву діжку водою.
1. Який має вив’язку, прикрашений вив’язкою (різнокольоровим візерунком, вишитим або витканим на одязі, тканині).
2. Який звільнився, вийшов із якогось стану, положення або подолав якісь негативні обставини (перен.).
1. (грецька міфологія) Нащадки легендарного царя Даная, найчастіше — сам Данай або його п’ятдесят дочок, данаїди.
2. (переносне значення, заст., книжн.) Дарувальники, які приносять небезпечні або згубні дари (за міфом про данаїд, які отримали від батька наказ убити своїх чоловіків).
3. (історія) Одна з основних давньогрецьких племінних груп, що населяла Арголіду та інші області; у гомерівському епосі — одна з назв ахейців, греків, що воювали під Троєю.
1. (про дію) Здійснюючи вибір, відбираючи щось серед іншого; вибірково, селективно.
2. (про характер дії) Не в повному обсязі або не всіх, а лише окремих представників, частин; частково, виключно для обраних.
3. (у контексті навчання) За принципом вибору, за власним бажанням (про вивчення дисциплін).