1. Стати багатим, набути багатства, розбагатіти.
2. (у переносному значенні) Набути високих моральних, духовних цінностей; збагатитися внутрішньо.
-
забаганка
1. Примха, капризна або незвичайна вимога, бажання, часто безпідставне або важковиконуване.
2. Рідко вживане позначення конкретної, іноді дивної чи дрібної речі, предмета, який хтось захотів (напр., “Ця статуетка — його остання забаганка”).
-
забаг
1. (у комп’ютерній термінології, від англ. bug — “жучок”) виявити, знайти або зафіксувати помилку, несправність у програмному забезпеченні, скрипті або алгоритмі, часто у процесі тестування.
2. (розм., у середовищі програмістів) почати працювати над усуненням виявеної помилки; “полювати” на дефект у коді.
-
забавність
1. Властивість забавного; здатність викликати веселість, сміх, розважати.
2. Забавна, кумедна подія, випадок; жарт, пустощі.
3. Рідко вживане: стан веселощів, розваги; забава.
-
забавно
1. Прислівник до слова “забавний”; так, що викликає сміх, веселощі, розважає; кумедно, смішно.
2. Прислівник до слова “забавний”; так, що викликає інтерес, збуджує цікавість; цікаво, дивно.
-
забавниця
Забавниця — жіночий відповідник до слова “забавник”. Жінка або дівчина, яка забавляє, розважає інших своїми вчинками, жартами, витівками; потішниця.
Забавниця — заст. назва актриси, артистки, що виконувала комічні, потішні ролі; комічна актриса.
Забавниця — діал. те саме, що й “іграшка” (предмет для гри).
-
забавник
1. Той, хто забавляє, розважає інших; потішник, жартівник.
2. (у фольклорі) Персонаж народного лубкового театру, актор-імпровізатор, що веде виставу, спілкується з глядачами та розігрує комічні сценки.
3. (переносно, заст.) Той, хто поводиться легковажно, несерйозно; пустун.
-
забавний
1. Який викликає забаву, веселощі; смішний, кумедний.
2. Який приносить задоволення, розраду; приємний, милий.
3. Заст. Який забавляє, розважає; розважальний.
-
забавненький
Зменшувально-пестлива форма від прикметника “забавний”: дуже милий, привабливий, викликає захоплення своєю невеликою, витонченою формою або поведінкою.
-
забавлятися
1. Проводити час у розвагах, веселощах; розважатися, веселитися.
2. Гратися, розважатися чимось (переважно про дітей).
3. (з кимось або над кимось) Жартувати, кепкувати, глузувати з когось.
4. (з чимось) Поводитися несерйозно, недбало; не віддавати чомусь належної уваги.