1. (рідко) Ставати об’єктом уваги, помічатися кимось; привертати до себе увагу.
2. (діал.) Набирати ваги, товстішати; ставати важчим.
-
завважувати
1. (рідко) Помічати, звертати увагу на щось, брати до уваги.
2. (спец.) Робити заввагу, критичне або виправдуюче зауваження щодо чогось.
-
завважитися
Завважитися — дієслово, що вживається переважно в пасивній формі (завважитися) і означає: бути поміченим, привернути до себе увагу, стати предметом спостереження чи обговорення.
Завважитися — (рідковживане) почати помічати, звертати увагу; стати уважним, пильним.
-
завважити
1. Помітити, звернути увагу на когось або щось; відзначити.
2. Висловити своє спостереження, думку або зауваження з приводу чогось; зробити зауваження.
-
завбільшки
У значенні такої величини, розміру, об’єму, як щось інше; такого ж розміру, як щось.
-
завбожітися
1. (діал.) Стати божевільним, збожеволіти; втратити розум.
2. (діал., перен.) Сильно здивуватися, збентежитися, засмутитися; захвилюватися.
-
завбожіти
Завбожіти — дістати, набути, придбати божественність; стати богом або божеством.
-
завбого
Завбого — прислівник, що вживається в українській мові як складова частина власної назви села Завбого (наприклад, у Рівненській області) та, можливо, інших топонімів, і позначає географічне розташування об’єкта «за Богом» (річкою, урочищем тощо).
-
завбогий
1. Який має відношення до Завбогого — одного з найпоширеніших епітетів (власних назв) давньослов’янського бога Сварога, бога небесного вогню, ковальства та родинного вогнища; сварогів, сварожий.
2. У переносному значенні: вогненний, сяючий, променистий (заст., поет.).
-
завбачуватися
1. (дієслово) Передбачати, уявляти собі щось заздалегідь, намагатися зрозуміти або оцінити майбутні події чи наслідки.
2. (дієслово) Розраховувати на щось, брати до уваги в своїх планах, припускати як можливий варіант розвитку подій.