Древослів

Словник Української Мови

  • аа

    1. Вулканічна лава гавайського типу, що має шорстку, нерівну, колючу поверхню, утворену внаслідок швидкого застигання та розламування скоринки під час руху потоку.

    2. Річка в Західній Європі, що протікає територією Німеччини та Нідерландів і впадає в Північне море; назва кількох інших невеликих річок у Німеччині, Швейцарії, Бельгії, Естонії, Латвії.

    3. У мовознавстві — тип подвоєння (редуплікації) складу чи кореня для вираження граматичних або словотвірних значень в деяких мовах світу.

    4. Стандартне позначення розміру батарейок (AA) — циліндричні елементи живлення діаметром 14,5 мм і довжиною 50,5 мм, найпоширеніший тип побутових батарейок.

  • аарне

    1. Аарне — фінський фольклорист Антті Аарне (1867–1925), автор системи класифікації казкових сюжетів, що стала основою міжнародного каталогу казкових типів (система «Аарне–Томпсон–Утер»).

    2. Аарне — поширене у Фінляндії та Естонії чоловіче ім’я фіно-угорського походження.

  • абазинський

    1. Стосунний до абазинів, що стосується цього народу або його культури, мови, побуту.

    2. Стосунний до Абазії, історичної області на Північному Кавказі, або до міста Абаза в Хакасії.

  • абаканський

    1. Стосунковий до міста Абакан (столиці Республіки Хакасія, Росія), його жителів або особливостей.

    2. Стосунковий до річки Абакан (притока Єнісею), що протікає в Хакасії.

  • абаксіальний

    1. (у ботаніці) такий, що розташований на стороні, протилежній до осі або стрижня; звернений назовні від осі (наприклад, про нижню сторону листка).

    2. (у зоології) такий, що знаходиться на віддаленій від осі тіла стороні або спрямований убік від неї.

  • абактеріальний

    1. (мед.) Такий, що не містить бактерій або не спричинений бактеріями; стерильний, без ознак бактеріального зараження.

    2. (мед.) Форма запалення або захворювання, при якій відсутня бактеріальна причина, проте наявна запальна реакція (наприклад, абактеріальний простатит).

  • абакум

    1. Ім’я давньоєврейського походження (івр. חֲבַקּוּק — Habakkuk), що вживається в українській мові як власна назва, зокрема чоловіче ім’я.

    2. Ім’я одного з дванадцяти малих пророків Старого Завіту, автора Книги пророка Абакума в Біблії.

  • абакумівна

    1. Жіноча форма від прізвища Абакумов, що вказує на дочку, рідну чи прийомну, людини з таким прізвищем; жінка або дівчина з прізвищем Абакумова.

    2. (іст.) Форма по батькові, утворена від чоловічого імені Абакум (Аввакум), що вказує на дочку людини на ім’я Абакум; жінка або дівчина, яка є дочкою Абакума (напр., Марія Абакумівна).

  • абакумович

    Абакумович — українське прізвище, що походить від імені Абакум (церковна форма імені Аввакум) з додаванням патронімічного суфікса -ович, що означає “син Абакума”.

  • абдоміналгія

    (від лат. abdomen — живіт + грец. algos — біль) — медичний симптом або синдром, що характеризується болем у ділянці живота (черевній порожнині) різного походження, характеру та інтенсивності. Може бути проявом широкого спектра захворювань органів черевної порожнини, а також позаабдомінальних та функціональних станів.