Древослів

Словник Української Мови

  • залити

    1. Наповнити рідиною або сипкою речовиною повністю або понад міру, покрити поверхню рідиною.

    2. Розлити, пролити рідину на щось, забруднити, змочити нею.

    3. Покрити, обволожити рясно (про дощ, потік сліз тощо).

    4. Запалити, освітити яскраво, сильно (про світло, вогонь).

    5. Розповсюдитися, охопити собою (про почуття, стан).

    6. У техніці: заповнити порожнину розплавленим металом, пластмасою тощо для отримання виливка.

    7. У розмовній мові: випити багато спиртного, сильно сп’яніти.

    8. У комп’ютерному сленгу: масово розмістити повідомлення, коментарі, файли на форумі, в чаті тощо, часто з метою зриву обговорення.

  • залиснітися

    1. (діал.) Стати лисним, набути властивостей лисини; покритися лисинами.

    2. (перен., діал.) Стати хитрим, вправним у чомусь, набути кмітливості, схожої на лисячу.

  • залисніти

    1. (розм.) Стати лисним, набути властивостей лиси; покритися лиском, заблищати.

    2. (перен., розм.) Про очі: стати хитрими, лукавими, схожими на лисячі.

  • залисинка

    1. Зменшувально-пестлива форма від “Залисина” — невелика ділянка без волосся на голові, зазвичай на тім’ї або скроні.

    2. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва місцевості, що походить від прізвища “Залисін” або пов’язана з характерною залисиною мешканця чи власника.

  • залисина

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

    2. (рідко) Місцевість, де ліс було вирубано або він згорів, галявина на місці колишнього лісу; те саме, що залисся.

  • залипнути

    1. (розм.) Прилипнути, приклеїтися до чогось, втратити здатність вільно рухатися або відокремитися від поверхні.

    2. (перен., розм.) Затриматися десь надовго, загубитися, застрягнути (часто через несподівані обставини або власну неуважність).

    3. (перен., жарг.) Захопитися чимось настільки, що втратити відчуття часу; бути у стані сильного зацікавлення або зосередженості на чомусь (наприклад, на грі, перегляді відео, розмові).

    4. (перен., жарг.) Запам’ятати, зафіксувати в свідомості (про пісню, фразу, образ тощо).

    5. (перен., жарг.) Зупинитися, перестати працювати (про техніку, програмне забезпечення); зависнути.

  • залиплий

    1. Який залип, пристав до чогось, покрився липким шаром.

    2. Розм. Який затримався, застряг десь надовго або втратив здатність рухатися далі.

    3. Перен., розм. Який надмірно захопився чимось, не може відірватися від чогось (наприклад, від екрана, гри, читання).

    4. Перен., жарг. Який викликає стан заціпеніння або захвату через свою вражаючість, крутість.

  • залипатися

    1. Прилипати, приставати до чогось, з’єднуватися з поверхнею чогось завдяки липким властивостям.

    2. Розмовне. Тривалий час затримуватися на одному місці, в одному положенні або стані, часто через нерішучість, лінь або захоплення чимось.

    3. Розмовне, переносне. Затримувати увагу на чомусь одноманітному, повторюваному або тривалий час зосереджено спостерігати за чимось (наприклад, за екраном).

    4. Розмовне, переносне. Викликати стан заціпеніння, ступору, втрати зв’язку з реальністю (часто про музику, відео тощо).

  • залипати

    1. Щільно приставати, прилипати до чогось; ставати липким, клейким.

    2. Перен., розм. Затримуватися, зупинятися на чомусь (про погляд, думки, увагу).

    3. Перен., жарг. Втрачати нитку подій, не встигати за розвитком ситуації або розмови; виявляти нерозуміння.

    4. Перен., комп. жарг. Про комп’ютер або програму: раптово переставати реагувати на команди, “висисати”.

    5. Розм. Довго та нерухомо перебувати десь, зазвичай перед монітором, екраном тощо, захоплено чимось займаючись (наприклад, переглядаючи щось, граючи).

  • залипання

    1. Дія за значенням дієслова “залипати” — стан тривалого, нерухомого спостереження або занурення в щось, часто пов’язаний із втратою контролю над часом (наприклад, перед екраном).

    2. У психології та нейронауці — стан різкої зосередженості уваги на одному об’єкті чи діяльності, що супроводжується зниженням реакції на зовнішні подразники.

    3. У побутовій мові — надмірне захоплення кимось або чимось, одержимість ідеєю, явищем або особою.