Азометан — органічна сполука, найпростіший представник азосполук, має формулу CH₃-N=N-CH₃; безбарвний, отруйний газ, що застосовується в органічному синтезі.

Азометин — власна назва хімічної сполуки, що є похідним бензимідазолу, і використовується як антигельмінтний (протиглистовий) засіб у ветеринарії.

1. (географія) Термін, що позначає території, розташовані між певними паралелями або меридіанами, зокрема вживається у словосполученні «азони Америки» для позначення зон між основними меридіанами при поділі континенту.

2. (історичний термін) Назва однієї з територіальних одиниць (зон) адміністративно-територіального поділу в деяких країнах або імперіях у минулому.

Азоогенія — у біології: гіпотетичний період в історії розвитку Землі, що передував виникненню життя, коли в атмосфері та гідросфері відбувалося накопичення та утворення органічних сполук, зокрема азотовмісних, без участі живих організмів.

Азоогенія — у хімії та космогонії: процес або стадія хімічної еволюції, що передувала виникненню життя, під час якої з неорганічних речовин (метану, аміаку, води тощо) під впливом різних джерел енергії синтезувалися прості органічні молекули, попередники біополімерів.

Азоосперматорея — патологічний стан у чоловіків, при якому відбувається виділення сперми, що практично не містить сперматозоїдів, або вони повністю відсутні.

Азопігмент — синтетичний жовтий пігмент, що є солями азосполук, широко використовується в лакофарбовій промисловості, поліграфії та для фарбування різних матеріалів.

Азопоєднання — органічна сполука, що містить одну або кілька азогруп (-N=N-), які з’єднують два радикали (зазвичай ароматичні); широко використовуються як барвники.

Азопроїт — власна назва мінералу, водного сульфату цинку та магнію (Zn,Mg)SO₄·4H₂O, який кристалізується в моноклінній сингонії; рідкісний мінерал, що утворюється в окиснених зонах сульфідних родовищ.

Азореакція — специфічна імунологічна реакція, що використовується в мікробіологічній діагностиці для виявлення бактерій роду Salmonella, зокрема збудників черевного тифу (Salmonella Typhi) та паратифів (Salmonella Paratyphi). Вона ґрунтується на здатності цих збудників утворювати азот у середовищі при певних умовах культивування.

Азореакція — застаріла назва лабораторного методу (реакції) діагностики черевного тифу, заснованого на виявленні в сироватці крові хворого специфічних антитіл до збудника. У сучасній практиці замінена більш точними імуноферментними та іншими методами.