Брахіолярія — у зоології: личинкова стадія розвитку деяких голкошкірих (наприклад, морських зірок), що має білатерально-симетричну форму та війки для пересування у товщі води.

Брахіозавр — рід велетенських травоїдних динозаврів з родини брахіозаврових, що існував у пізній юрський період. Характеризувався непропорційно довгою шиєю, масивним тулубом, довгим хвостом і передніми кінцівками, значно довшими за задні, що надавало тілу похилий вигляд.

Брахіозавр — представник роду Brachiosaurus, один з найбільших та найвідоміших динозаврів, рештки якого знаходять у Північній Америці та Африці.

Брахіодонтизм — стоматологічний термін, що означає низькокоронковість зубів, тобто будову зубів з низькою або короткою коронковою частиною у порівнянні з довжиною кореня.

Брахіодонтизм — у палеонтології та зоології: ознака, що характеризує зуби тварин (особливо травоїдних ссавців) з низькими коронками, пристосованими до пережовування м’якшої рослинної їжі, на відміну від гіпсодонтизму (висококоронкових зубів).

1. У біології та антропології — тип статури людини, що характеризується переважно широкими, масивними пропорціями тіла, короткими кінцівками, широкою грудною кліткою та круглою головою.

2. У лінгвістиці — властивість деяких мов, що полягає в переважанні коротких (односкладових або двоскладних) морфем та слів у мовній системі.

1. (у біології, анатомії) Тип будови тіла, що характеризується відносно короткими кінцівками та широким тулубом; коренастість.

2. (у лінгвістиці) Властивість мови мати переважно короткі (брахіморфні) слова або морфеми.

Брахіметропія — медичний термін, що означає аномалію рефракції ока, при якій фокус зображення знаходиться позаду сітківки через занадто коротку передньо-задню вісь очної яблука, що призводить до дальнозорості (гіперметропії).

Вроджена аномалія розвитку кисті, що характеризується непропорційно короткими п’ясними кістками (метакарпальними кістками), часто пов’язана з генетичними синдромами або порушенням росту кісток.

Брахімейоз — у медицині: рідкісна генетична хвороба, яка характеризується вродженим укороченням кісток верхніх кінцівок (мікромелією), особливо плечових і променевих, що призводить до аномально коротких рук.

Брахімейоз — у біології (териології): вид гризуна з родини мишевих (Muridae), наукова назва Brachymeles, поширений на Філіппінах; представники цього роду мають видовжене тіло та редуковані кінцівки.

1. Стилістичний прийом, що полягає у вираженні думки мінімальною кількістю слів для створення ефекту стислості, лаконічності та енергійності висловлювання.

2. У риториці та поетиці — короткий, стислий спосіб висловлювання; лаконізм.

1. В антропології — короткоголовість, тип будови черепа людини, для якого характерна відносно велика поперечна діаметра (ширина) черепа в порівнянні з його поздовжнім діаметром (довжиною).

2. У медицині — вроджена аномалія розвитку черепа, що характеризується його непропорційною шириною та укороченням у передньо-задньому напрямку, часто внаслідок передчасної облитерації (зрощення) коронарного шва.