Словник Української Мови
1. (у нафтовій промисловості) Процес проникнення води у пласт-колектор через зниження пластового тиску під час експлуатації родовища, що призводить до підтоплення нафти водою та зниження дебіту свердловин.
2. (у гідрогеології) Заповнення водою підземних порожнин, пластів або виробок (наприклад, старих шахт) внаслідок природних процесів або техногенної діяльності.
1. Насичувати водою, зволожувати ґрунт або територію, часто штучно, для потреб сільського господарства або відновлення водного балансу.
2. У нафтогазовій промисловості: закачувати воду у пласт через спеціальні свердловини для підтримання пластового тиску та покращення видобутку нафти або газу.
3. Заповнювати водою штучну водойму (ставок, басейн тощо) або систему.
1. (у техніці, особливо про нафтогазові свердловини) Насичуватися водою, набирати води у пласт або свердловину внаслідок технологічного процесу заводнення для підтримання пластового тиску або інших цілей.
2. (у техніці, про обладнання, резервуари тощо) Заповнюватися водою, наповнюватися нею як робочим середовищем або внаслідок аварії.
3. (переносно, розм.) Сильно зволожуватися, промокати, набирати вологи (наприклад, про ґрунт, повітря).
1. Насичувати водою, зволожувати ґрунт, територію або об’єкт штучно, зазвичай для технічних, сільськогосподарських або військових цілей.
2. У нафтовій та газовій промисловості — закачувати воду у пласт через спеціальні свердловини для підтримання пластового тиску та інтенсифікації видобутку вуглеводнів.
3. У військовій справі — створювати штучні повені або заболочування на місцевості з метою перешкоджання просуванню противника.
1. Технологічний процес у нафтовій та газовій промисловості, що полягає в закачуванні води у продуктивний пласт через спеціальні свердловини для підтримання пластового тиску та покращення вилучення вуглеводнів.
2. У гідротехніці та меліорації — підвищення рівня ґрунтових вод на певній території, що часто призводить до заболочування.
3. У військовій справі — навмисне затоплення місцевості шляхом відкриття шлюзів або руйнування гідротехнічних споруд з тактичною чи оперативною метою.
1. (про нафтові, газові свердловини) Втратити продуктивність через потрапляння в пласт, стовбур свердловини або обладнання великої кількості води.
2. (у нафтогазовій промисловості) Стати заповненим водою, набрати води (про пласт, колектор тощо).
1. Технічний термін у нафтогазовій промисловості: штучно закачати воду у пласт-колектор (наприклад, нафтовий або газовий) для підтримання пластового тиску та покращення вилучення корисних копалин.
2. У гірничій справі: заповнити водою вироблені порожнини (шахти, кар’єри) або пласт з метою гасіння пожеж, боротьби з пилом, утилізації води тощо.
1. Який приводиться в рух за допомогою заведеного механізму (пружини, годинникового механізму тощо); призначений для заведення.
2. Який відрізняється надмірною енергійністю, жвавістю, невгамовністю; дуже пожвавлений, грайливий.
3. Який викликає піднесений, жвавий настрій; захопливий, пожвавлюючий.
1. Технологічний процес у нафтовидобуванні, при якому у нафтовий пласт закачують воду для підтримання пластового тиску та витіснення нафти до свердловин.
2. Процес підтоплення, надмірного зволоження або затоплення території водою (наприклад, ґрунтів, сільськогосподарських угідь, шахт) внаслідок природних явищ або господарської діяльності людини.
1. (про нафтове родовище, пласт) Такий, що має значну кількість пластової води або в якому проводиться закачування води для підтримання пластового тиску з метою підвищення нафтовилучення.
2. (про нафту) Така, що містить у собі воду або отримана з заводненого пласта.