Словник Української Мови
1. Людина, яка має астигматизм — ваду зору, спричинену порушенням сферичності рогівки або кришталика ока, через що промені світла не збираються в одній точці на сітківці, а зображення сприймається нечітким або розмитим.
2. Оптичний прилад або лінза з астигматизмом, що дає спотворене зображення через недолік у своїй конструкції або матеріалі.
1. (в оптиці) такий, що стосується астигматизму як аберації оптичних систем, при якій промені світла, що виходять з однієї точки, не збираються в іншій у фокус, а утворюють певне розмите зображення.
2. (в офтальмології) такий, що стосується астигматизму ока як вади зору, при якій порушується сферичність рогівки або кришталика, що призводить до розмиття зображення на сітківці.
3. (переносно) такий, що характеризується спотвореним, неточним або нечітким сприйняттям, розумінням чогось.
1. Оптична властивість лінзи або дзеркала, що полягає в нездатності збирати промені, які виходять з однієї точки, в одному фокусі, що призводить до спотворення зображення.
2. В офтальмології — дефект зору, спричинений порушенням сферичності рогівки або кришталика ока, через що промені світла не сходяться в одній точці на сітківці, а зображення сприймається нечітким або розмитим.
Астигмометр — медичний прилад для вимірювання ступеня астигматизму ока, тобто порушення сферичності рогівки або кришталика, що призводить до розмиття зору.
Астигмометр — оптичний інструмент, який визначає не лише наявність, а й напрямок головних меридіанів астигматизму, допомагаючи підібрати корекцію (циліндричні лінзи).
Астробіологія — наукова дисципліна, що вивчає походження, еволюцію, розповсюдження та майбутнє життя у Всесвіті, включаючи дослідження життя на Землі в контексті космічного середовища та пошук позаземних біосистем.
1. Клітина нейроглії, з якої розвивається астроцит (зоряний нейрогліоцит).
Астробластома — злоякісна пухлина головного мозку, що розвивається з астробластів (молодих клітин астроцитів) та характеризується швидким інфільтративним ростом.
1. Геологічна структура на поверхні Землі, що є древнім метеоритним кратером, утвореним внаслідок удару великого космічного тіла; залишок астроблеми.
2. (У переносному значенні) Слід, “рана” на поверхні планети, залишена падінням метеорита.
1. Стосується астроботаніки — розділу астробіології, що вивчає можливість існування, особливості рослинного життя та рослинність на інших небесних тілах.
2. Пов’язаний з дослідженням рослинних організмів у умовах космічного простору або застосуванням ботанічних методів у космічних дослідженнях.
1. (у астрогеографії) Стосунний до астрогеографії — галузі знання, що вивчає гіпотетичний вплив небесних тіл (планет, зірок) на географічні об’єкти, явища та події на Землі, а також їхній зв’язок із соціокультурними процесами.
2. (у спеціальному вжитку) Пов’язаний із розташуванням або картографуванням небесних об’єктів (наприклад, планет) у просторі відносно Землі або її окремих регіонів.