Словник Української Мови
1. Який стосується афроамериканців — нащадків африканців, що проживають у США, а також їхньої культури, історії, суспільного життя.
2. Який походить з афроамериканського середовища, створений афроамериканцями або характерний для них (наприклад, про музику, літературу, мистецтво).
1. Пов’язаний з Афродітою, грецькою богинею кохання та краси; властивий їй.
2. Який викликає або посилює сексуальне бажання, любовну пристрасть; еротичний, збудливий.
1. (мистецтво) Пов’язаний з афродитографією — жанром образотворчого мистецтва, присвяченим зображенню оголеного жіночого тіла, що виник у другій половині XIX століття.
2. (про твір мистецтва) Такий, що створений у жанрі афродитографії; естетично втілює жіночу наготу.
1. Пов’язаний з Афродітою як центральним образом, фігурою чи символом; такий, що має богиню кохання та краси центром уваги, дослідження чи світогляду.
2. У культурології та мистецтвознавстві — такий, що розглядає культ Афродіти, її образ та пов’язані з нею міфи як основоположні для розуміння певної історичної епохи, культурного явища чи художнього твору.
3. У переносному значенні — такий, що ставить у центр уваги ідеали любові, краси, чуттєвості та плотської насолоди, аналогічно тому, як античний культ Афродіти робив ці цінності основним принципом.
Афросидерит — власна назва рідкісного мінералу, фосфату заліза та магнію з групи віваніту, хімічна формула (Fe2+,Mg)3(PO4)2·8H2O. Назва походить від грецьких слів, що вказують на його поширення в Африці та хімічну спорідненість із сидеритом.
1. Представник одного з основних давньогрецьких племен, що населяли Пелопоннес та південну частину материкової Греції в епоху античності, зокрема відомі своєю участю у Троянській війні.
2. Мешканець або уродженець історичної області Ахая на півночі Пелопоннесу.
3. У широкому значенні — давній грек, особливо періоду героїчного епосу (часто вживається у множині “ахейці”).
1. Вроджена відсутність однієї або обох губ, рідкісна аномалія розвитку, що належить до групи порушень формування обличчя.
1. Вроджена аномалія розвитку, що характеризується повною відсутністю однієї або обох кистей рук.
2. У психіатрії — рідкісний симптом порушення схеми тіла (частіше при істерії), коли людина відчуває відсутність руки або руки, хоча фізично вони присутні.
Ахейрокінез — у християнській іконографії та літургіці: спосіб благословення, при якому священнослужитель здійснює жест рукою (найчастіше двоперстне або іменословне складвання), не торкаючись при цьому особи чи предмета, що благословляється; благословення на відстані.
Ахейрокінез — у мистецтвознавстві: зображення фігури (переважно Христа або Богородиці) з характерним жестовий благословення або молитви, де рука піднята та зігнута в особливому положенні, що має символічне значення.
1. Стосується до ахейців — давньогрецьких племен, що населяли Пелопоннес та центральну Грецію в період мікенської цивілізації (приблизно XVI–XI ст. до н. е.).
2. Пов’язаний з Ахеєю — історичною областю на півночі Пелопоннесу або однойменною сучасною периферією Греції.
3. У переносному значенні — загальнопоетичне позначення давньогрецького, античного (наприклад, “ахейські воїни”, “ахейські кораблі”).