1. (хімія) Тверда, безбарвна, кристалічна речовина, що є полімером гексаметилентетраміну (уротропіну) з формальдегідом; застосовувалася як антисептичний засіб, зокрема в медицині та ветеринарії.

2. (медицина, заст.) Лікарський препарат на основі полімеру формальдегіду та аміаку, який у минулому використовувався як сильний антисептик і дезодорант для зовнішнього застосування.

Амінохлорування — хімічна реакція приєднання аміну та атома хлору до ненасичених вуглеводневих зв’язків (наприклад, подвійних або потрійних) в одній молекулі, що призводить до утворення амінохлоропохідних сполук.

1. Процес обробки аміачною водою або аміачними сполуками для зміни властивостей матеріалу, зазвичай у промисловості або сільському господарстві.

2. У військовій справі — встановлення аміачної селітри як основного вибухового компонента у саморобних вибухових пристроях.

1. Клас найпростіших одноклітинних організмів (Protozoa), що характеризуються здатністю утворювати псевдоподії (тимчасові вирости цитоплази) для пересування та захоплення їжі; представники цього класу, до якого належать, зокрема, амеби.

2. У ширшому, нестрогому вжитку — організми, клітини або структури, що за формою або способом руху нагадують амебу.

1. (біол.) Клітини безхребетних тварин (зокрема молюсків), що виконують функції, аналогічні лейкоцитам у хребетних, — фагоцитоз, захист організму від інфекцій, транспорт поживних речовин.

2. (мед., фарм.) Лікарські засоби або хімічні речовини, призначені для знищення амеб (одноклітинних організмів), зокрема збудників амебіазу.

Амегініт — рідкісний мінерал класу силікатів, гідроксил-флуористилікат кальцію та натрію, що кристалізується в моноклінній сингонії; названий на честь місцевості Амеґіно в Японії, де був вперше виявлений.

Амейоз — у біології: спосіб непрямого поділу ядра клітини, що відрізняється від типового мейозу відсутністю або неповноцінністю редукції (зменшення) числа хромосом, що призводить до утворення поліплоїдних клітин.