Словник Української Мови
Астролабон — власна назва давньогрецького астрономічного інструмента, попередника середньовічного астролябія, який використовувався для вимірювання кутів на небосхилі, визначення положення зірок та розв’язання астрономічних задач.
Астролабон — історична назва плоского астрономічного приладу, описаного Клавдієм Птолемеєм у другому столітті нашої ери, що складався з диска з нанесеними кільцями та обертовим візиром для спостережень.
Астролон — власна назва штучного хімічного елемента з атомним номером 85, який був отриманий у 1940 році американськими фізиками Дейлом Корсоном, Кеннетом Маккензі та Еміліо Сегре; пізніше цей елемент отримав назву астат.
1. Властивість космічних тіл (зокрема планет, зірок) мати магнітне поле та сукупність фізичних явищ, пов’язаних із цим полем.
2. Розділ астрофізики, що вивчає походження, структуру та властивості магнітних полів у космічних об’єктах і середовищах.
Астрометр — прилад для вимірювання кутових відстаней між зорями на небесній сфері та їх координат.
1. Стосунний до астрометрії — розділу астрономії, що вивчає положення, рухи та геометричні властивості небесних тіл, а також методи їх вимірювання.
2. Пов’язаний із вимірюваннями положень, відстаней або власних рухів зірок та інших космічних об’єктів на небесній сфері.
1. (астрон.) Найбільша одиниця довжини, що дорівнює середній відстані від Землі до Сонця (приблизно 149,6 мільйона кілометрів); застосовується в астрономії для вимірювання відстаней у межах Сонячної системи та між зорями; астрономічна одиниця.
2. (косм.) Назва серії французьких наукових супутників, запущених у 1975–2009 роках для дослідження космічного простору, зокрема ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання.
1. Стосуючись астронавігації, тобто визначення місцеположення та курсу руху літального апарату або судна за допомогою спостереження небесних світил.
2. Призначений для астронавігації, пов’язаний з її здійсненням (про прилади, системи, обладнання тощо).
Астронавігація — це спосіб визначення місцеположення та курсу руху транспортного засобу (корабля, літака, космічного апарата) у просторі за допомогою спостереження небесних світил (Сонця, Місяця, планет, зірок) та обчислення координат.
Астронавігація — розділ навігації, що вивчає теоретичні основи та практичні методи орієнтування за небесними тілами.
1. Стосуючися до астронавтики — галузі науки й техніки, що вивчає та забезпечує космічні польоти за межі земної атмосфери; пов’язаний з подорожами у космос, зокрема з пілотованими польотами.
2. Характерний для астронавта (космонавта), пов’язаний з його діяльністю, підготовкою або спорядженням.
Асоціула — власна назва роду грибів родини асоціулових (Asciolaceae), які характеризуються кулястими або грушоподібними плодовими тілами (апотеціями), що розвиваються під землею або на її поверхні, часто в симбіозі з корінням дерев.
Асоціула — застаріла наукова назва (синонім) для роду грибів, який у сучасній мікологічній таксономії частіше називається *Genea* або належить до родини Pyronemataceae.