Словник Української Мови
1. У соціальних мережах, зокрема в Twitter (нині X), — зменшити кількість відображення чи обмежити поширення контенту конкретного користувача в стрічці новин інших користувачів, не повідомляючи про це йому самому та не додаючи його в чорний список.
2. У ширшому значенні — навмисно обмежувати видимість, значущість чи вплив когось або чогось, використовуючи алгоритмічні, технічні чи адміністративні засоби, часто без прямого повідомлення про такі дії.
1. (про мінерали) Підданий процесу змінімізації — природного заміщення одних мінералів іншими зі збереженням зовнішньої форми первинних мінералів або вихідних органічних решток.
2. (про гірські породи, копалини) Такі, що містять мінерали, утворені внаслідок процесу змінімізації.
1. Ставати іншим, набувати нових властивостей, ознак, форми або стану; перетворюватися.
2. Піддаватися заміні однієї людини, предмета чи явища іншим; заступатися кимось або чимось іншим.
3. Чергуватися, наступати одне за одним (про періодичні явища, стани тощо).
1. (рідк.) Те саме, що змінювати — робити іншим, надавати нових властивостей, перетворювати.
2. (діал.) Міняти, обмінювати один предмет на інший.
1. (як термін) Такий, що вносить зміни, перетворення; той, що змінює щось.
2. (у граматиці) Прикметник, що утворений від дієслова способом дієприкметникового утворення та виражає ознаку через дію; дієприкметник активного стану теперішнього часу.
1. Ставати іншим, набувати нових властивостей, ознак, стану або виду; перетворюватися.
2. Чергуватися, заступати одне одного (про явища, події, стани тощо).
3. (у граматиці) Приймати різні граматичні форми відповідно до категорій роду, відмінка, числа, часу, особи тощо; відмінюватися або відмінюватися та дієвідмінюватися.
1. Робити іншим, надавати нових властивостей, перетворювати на щось відмінне від попереднього стану.
2. Замінювати одне іншим, брати або давати щось замість чогось.
3. Вносити поправки, корективи, робити частково іншим, не зовсім переробляючи.
4. Міняти, переставляти місцями, розташовувати в іншому порядку.
5. У граматиці: утворювати форми слова за відмінками, відмінками та числами, дієвідмінювати або відмінювати.
1. Властивість мовних одиниць (слів, їхніх форм) змінюватися за граматичними категоріями, такими як відмінок, число, рід, особа, час тощо; наявність у слові граматично виражених змінних ознак.
2. Здатність до змін, перетворень; несталість, мінливість (у широкому сенсі).
Процес або дія за значенням дієслова “змінювати” — робити іншим, надавати нових властивостей, перетворювати.
У математиці та інформатиці — операція заміни, перестановки елементів; зокрема, у програмуванні — присвоєння нового значення змінній.
У лінгвістиці — те саме, що відмінювання, зміна граматичних форм слова (наприклад, іменника за відмінками).
1. Такий, що може змінюватися, піддаватися змінам; непостійний, мінливий.
2. У мовознавстві: такий, що має граматичні категорії відмінків, чисел, родів, осіб тощо, які виражаються зміною форми слова (про частини мови, словозміни).