1. Властивість або якість, що характеризує схожість з арфою за формою, будовою або принципом дії.
2. (У біології, анатомії) Термін, що описує структуру, формою нагадує арфу, наприклад, про певні форми кісток, хрящів або органів.
-
арха
1. (географія) Назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає територією Черкаської області.
2. (історична топоніміка) Назва колишнього села в Україні, яке було поглинуте водосховищем Кременчуцької ГЕС; історично розташовувалося на березі річки Арха.
-
архаїзований
1. Такий, що набув ознак архаїчності, став архаїчним; навмисно наданий старовинного, застарілого характеру (про мовні засоби, стиль, художні прийоми тощо).
2. У лінгвістиці: такий, що був свідомо вилучений з активної вживаності та переведений у розряд застарілих (про слово, форму, конструкцію).
-
архаїзуватися
1. Ставати архаїчним, застарівати, виходити з ужитку (про слова, мовні форми, стилі тощо).
2. Набувати рис архаїчності, старомодності; навмисно наслідувати старовину (про мистецькі твори, стиль поведінки, одяг тощо).
-
архаїст
1. Людина, яка вживає архаїзми або наслідує старовинний стиль у мові, літературі, мистецтві чи поведінці.
2. Прихильник або представник архаїзму в мистецтві, що прагне відтворити стародавні, примітивні форми.
3. Дослідник, знавець або колекціонер старовинних речей, пам’яток старовини.
-
архаїстика
1. Розділ мовознавства, що вивчає архаїзми — застарілі слова, словосполучення, граматичні форми та синтаксичні конструкції, а також закономірності їх виходу з активного вжитку.
2. Сукупність архаїзмів, характерних для певної мови, мовного стилю, твору певного автора або історичного періоду.
-
архаїстичний
1. Властивий архаїзму, що містить архаїзми; такий, що використовує застарілі слова, форми, стилістичні прийоми.
2. Який належить до давніх часів, стародавній; такий, що вийшов із вжитку, застарілий.
3. У мистецтві: такий, що наслідує чи відтворює давні, переважно античні, художні форми, стиль; архаїчний.
-
археоастрономія
Міждисциплінарна наука, що досліджує астрономічні знання та спостереження стародавніх народів, аналізуючи археологічні пам’ятки (мегалітичні споруди, орієнтацію храмів, наскельні зображення тощо) для відтворення їхніх уявлень про Всесвіт, календарних систем і ритуальних практик, пов’язаних із небесними тілами.
-
археозой
1. (геол.) Найдавніший еон в геологічній історії Землі, що тривав від утворення планети (близько 4,6 млрд років тому) до початку протерозою (приблизно 2,5 млрд років тому); інша назва — архей.
2. (геол.) Відповідний цьому еону комплекс гірських порід, що утворилися в найдавнішу геологічну епоху.
-
археозойський
1. (геол.) Який належить до археозою, найдавнішого геологічного часу в історії Землі, що характеризується формуванням первинної земної кори, появою перших форм життя (бактерій, цианобактерій) та відкладенням найдавніших порід.
2. (перен.) Дуже давній, прадавній, первісний (за зовнішнім виглядом, станом або походженням).