Словник Української Мови
Аерохолія — це патологічний стан, при якому у жовчному міхурі, запаленому через холецистит, виявляються газоподібні речовини.
Його причиною є життєдіяльність анаеробних мікробів, здатних продукувати газ.
Діагностується цей феномен за допомогою рентгенологічного обстеження.
АЕРОЦЕНТРИЧНИЙ, -а, -е: ** Аероцентрична хромосома — це хромосома, що має форму палички, оскільки одне з її плечей є надзвичайно коротким і практично невидимим; така будова обумовлена тим, що центромера в ній локалізована вкрай близько до одного з кінців.
Аета — це низькорослі народи негроїдної раси, які є автохтонним, корінним населенням Філіппінських островів. Їх традиційний спосіб життя ґрунтується на мисливстві та збиранні дикорослих плодів. Вони зберегли засади первіснообщинного устрою. Їхній традиційний одяг обмежується настегновим поясом, а як житло вони використовують бамбукові намети, покриті пальмовим листям.
Це слово позначає персоніфікацію Сонячної світлової постаті. Воно вживалося стосовно монументальних творів мистецтва, на яких зображено колісницю з четвіркою коней, що належить богові Аполлону, причому одну з цих тварин названо саме так.
Аєвіт — це фармацевтичний препарат, що поєднує в собі вітаміни А та Е. Його призначають для терапії захворювань, де необхідна тривала висока доза вітаміну А разом із вітаміном Е. До таких станів належать: важкі порушення трофіки тканин, патології судинної системи (зокрема атеросклероз), ураження шкіри (такі як псоріаз або системний червоний вовчак), а також деякі очні хвороби (наприклад, атрофія зорового нерва чи пігментний ретиніт).
Аер — це застаріла назва повітря, що вживалася в українській мові.
Аєр — це застаріла назва повітря, що вживалася в українській мові.
Це слово вживається для позначення повітряної маси, що оточує Землю, а також простору над земною поверхнею.
Аер — це застаріла назва повітря, яке є природною сумішшю газів, що становлять атмосферу нашої планети.
Частка, що слугує для посилення інтенсивності ознаки або дії. Наприклад: «Земля, здається, аж горить»; «Ніч була темна, аж чорна». Повторена форма «аж-аж-аж» виражає надзвичайно сильне бажання або найвищу ступінь якості: «А їсти, кумо, аж-аж-аж!». У складі сполучень: «аж геть» — дуже далеко; «аж надто» — вкрай, надзвичайно; «аж ніяк не» — анітрохи не, зовсім не.
Вживається перед словами, що позначають кількість, наголошуючи на її значному розмірі; має значення «цілий», «повний». Наприклад: «Аж три довгі роки»; «у льох аж два повело його».
Використовується перед словами, що вказують на місце або час дії, часто з прийменниками (до, за, на), позначаючи досягнення віддаленої або крайньої межі; відповідає слову «самий». Наприклад: «Аж по воді розіслала зеленії віти»; «Місяць сходив аж перед світанком». Таке саме значення має в підрядних реченнях часу зі сполучниками «поки», «доки»: «Стає тихо-тихо, аж доки не заляскає соловей». Усталені вирази: «аж он» — он там, далеко; «аж ось (от) де» — так ось де; «аж ось (от) коли» — так ось коли.
Служить для вираження несподіваної дії; відповідає за значенням «як ось», «коли раптом». Наприклад: «Дивлюся, аж світає»; «прокинувся — аж перед ним Гадюка». У складі виразів: «аж гульк (глядь)» — коли раптом; «аж ось (от)» — коли раптом.
Сполучник, що вживається для: 1) зв’язку підрядного наслідкового речення з головним, маючи значення «так що» («Віють вітри, аж дерева гнуться»); 2) вираження протиставного зв’язку між сурядними реченнями або однорідними членами, відповідаючи сполучникам «а», «а тим часом» («Я думала, що спить батько. Аж він умирає»); 3) зв’язку підрядного речення часу з головним у значенні «доки», «поки» («Треба було чекати, аж лихо порозносить»).