Словник Української Мови
1. Щільна тканина діагоналевого переплетення з креповою (сильно скрученою) пряжею, що має характерний дрібний рубчик та м’яку, трохи шорсткувату поверхню; використовується для пошиття верхнього одягу.
2. Власна назва конкретної тканини або торгове найменування, що вживається для позначення такого типу матеріалу.
Тонка крепова тканина з характерними дрібними зморшками (гофре), які створюються за допомогою спеціальної термообробки або хімічної обробки волокон; використовується для пошиття елегантного жіночого одягу, блузок, суконь.
Виріб (сукня, блузка тощо), пошитий з такої тканини.
1. Тканина з крепового переплетення, виготовлена з вовняної або вовняної з додаванням штучного волокна пряжі, що має характерну шорсткувату, злегка «кручену» поверхню; використовується для пошиття жіночих костюмів та суконь.
2. Тканина, що імітує креп завдяки використанню висококрученої пряжі або особливого переплетення, часто з додаванням синтетичних волокон для підвищення еластичності та формостійкості; застосовується в легкій промисловості.
1. Тонка тканина з шовку, вовни або бавовни, що має шорстку поверхню з дрібних вузликів або гофровану структуру; використовується для пошиття жіночого одягу, краваток, шарфів.
2. Чорна прозора тканина (зазвичай шовкова), що використовується як символ трауру для пов’язок, фат, покривал.
3. Густа тканина з завитими ворсинками на лицьовому боці, що імітує хутро; використовується для пошиття верхнього одягу.
4. М’яка тонка шкіра з кози або вівці, спеціально оброблена для надання матової, зернистої поверхні; використовується у виробництві взуття, галантереї.
5. У кулінарії — різновид тонких млинців, особливо популярних у французькій кухні, що готуються з рідкого тіста і подаються з різними начинками.
1. У давньогрецькій міфології — цар Фів, батьок Гемони та наречений Антігони, який забороняв ховати тіло її брата Полініка.
2. У літературознавстві — персонаж трагедії Софокла «Антігона», що втілює конфлікт між державним законом (номос) та моральним обов’язком.
3. У переносному значенні — символ деспотичної, непохитної та жорстокої влади, яка пригнічує волю особистості та природні людські почуття.
1. Ветеринарний препарат для зовнішнього застосування, темна рідина з різким запахом, що використовується як дезінфікуючий, протипаразитарний засіб та для лікування деяких захворювань тварин.
2. (у техніці) Масляниста рідина, продукт переробки кам’яновугільної смоли, що застосовується як емульгатор, пластифікатор або антисептик.
1. Історико-культурний процес формування креольських спільнот, що виникали в результаті змішування європейських переселенців (переважно іспанців, португальців) з корінним населенням Латинської Америки або з рабами, вивезеними з Африки.
2. У лінгвістиці — процес становлення креольської мови (креолу) на основі піджину, коли вона стає рідною для певної спільноти і набуває повної функціональної та граматичної розвиненості.
3. У культурології та соціальних науках — процес взаємодії та синтезу різних культур, що призводить до виникнення нових, гібридних культурних форм, практик і ідентичностей.
1. Стосунок до креолів — нащадків європейських колонізаторів (переважно іспанських, португальських, французьких), які народилися в Латинській Америці або інших колоніях, а також до їхньої культури, мови чи побуту.
2. Стосунок до креолів — нащадків від змішаних шлюбів між європейцями та представниками інших рас (найчастіше в регіонах колишнього колоніального впливу), а також до їхньої ідентичності чи культури.
3. Стосунок до креольської мови — стабільної природної мови, що виникла внаслідок змішування та спрощення мов різних народів (зазвичай на основі лексики однієї мови та граматики іншої) і стала рідною для певної спільноти.
4. Стосунок до креольської кухні — кулінарних традицій, що сформувалися в результаті злиття європейських, африканських, індіанських та інших кухонь, особливо в регіонах Карибського басейну, Луїзіани (США) та інших колишніх колоній.
1. Жінка або дівчина креольського походження, що є нащадком європейських колонізаторів (переважно іспанських, французьких, португальських) та місцевого населення в країнах Латинської Америки, Карибського басейну або колишніх європейських колоніях.
2. Представниця креолів — білих нащадків європейських переселенців, які народилися в колоніях, особливо в іспанських володіннях Америки та Луїзіани (США).
3. У лінгвістиці — носійка креольської мови, тобто мови, що виникла на основі піджину та стала рідною для певної спільноти.
1. Нащадки європейських переселенців (переважно іспанців або португальців), які народилися в Латинській Америці.
2. Представники місцевого населення островів Океанії, що утворилися внаслідок змішання європейських колонізаторів з аборигенами.
3. (У лінгвістиці) Мови, що виникли на основі піджинів і стали рідними для певної спільноти, набувши повної функціональності та складності (наприклад, гаїтянська креольська мова на основі французької).