Апокриф — це давній релігійний твір легендарного характеру, який не повністю відповідав офіційній церковній доктрині, через що його відкидала церква та не вважала священним текстом.

Як ілюстрація: у працях відзначається, що науковець Ренан, на думку автора, марно зневажливо ставився до неканонічних євангелій та різноманітних апокрифів.

Також наводиться приклад, що в окремих апокрифах, де описується боротьба Бога з дияволом як протистояння двох рівносильних сторін, явно порушується феодальний принцип підпорядкування нижчих вищим, що було основою ієрархії тогочасної суспільної системи.

Апологія, -ї, ж., книжн. Слово означає захист або вихваляння когось або чогось, що може бути висловлено усно або письмово.

Як приклад використання: у публіцистиці найчастішим способом апології капіталізму є прагнення його прихильників представити цей суспільний устрій в сучасних реаліях як “новий” та якісно інший (Ком. Укр., 5, 1961, 73).

Особина, яка з’явилася на світ внаслідок безстатевого розмноження.

Апоморфін — це лікарський засіб, що використовується для викликання блювання та сприяє відхаркуванню.

Його отримують із морфіну шляхом напівсинтезу, де на алкалоїд діють хлористоводневою кислотою.

Ця речовина успадковує окремі фармакологічні якості вихідної сполуки, зокрема має невиражену знеболювальну дію та впливає на центр дихання.

Апоневроз — це сухожильна структура у вигляді широкої пластини, за допомогою якої плоскі м’язи кріпляться до кісток.

Апопласт — це суцільна мережа клітинних стінок та міжклітинників у рослинних тканинах, що утворює вільні шляхи для переміщення речовин.