1. (істор.) Міра довжини у Вірменії, що дорівнює приблизно 71 см.

2. (істор.) Міра довжини в Туреччині та деяких країнах Сходу, різновид ліктя, що дорівнював приблизно 68-70 см.

Арсиноетан — органічна сполука, похідна арсину, що має хімічну формулу C₂H₇As; безбарвна, летка та вкрай токсична рідина з характерним неприємним запахом, що застосовується в органічному синтезі.

Арсинооксид — неорганічна сполука, що складається з арсену та кисню, з хімічною формулою As₂O₃; також відома як оксид арсену(III), арсеноліт (у мінералогії) або проста назва — миш’як.

1. У віршознавстві та метриці — сильна, наголошена частина стопи (ритмічної одиниці) у вірші, що протиставляється слабкій, ненаголошеній частині (тезісу).

2. У музичній ритміці — сильна, акцентована частина такту або музильного періоду.

3. У давньогрецькій поезії та музиці — підняття ноги або рухи голосу вгору на слабкій частині стопи, що згодом у європейській термінології отримало протилежне значення (сильна частина).

1. (в історії мистецтва) художній стиль, що виник наприкінці XIX — на початку XX століття, характерний використанням витончених, плавних, хвилястих ліній, орнаментів, що наслідують рослинні форми, а також стилізацією; відомий також як “модерн”.

2. (в історії музики) художня течія та композиторська школа в західноєвропейській, переважно французькій та італійській, музиці XIV століття, що характеризувалася ускладненням поліфонії, ритміки та пошуком нових виразних засобів.

1. Хімічний елемент з атомним номером 33, що належить до групи напівметалів; позначення — As (від лат. Arsenicum).

2. (іст.) Рідкісне чоловіче ім’я, поширене переважно в християнському середовищі, особливо серед чернецтва.