1. Стосується аспергільозу — інфекційного захворювання людини, тварин або рослин, спричиненого грибами роду Aspergillus.
2. Викликаний або зумовлений грибами роду Aspergillus.
-
асперобіологічний
1. Стосовний до асперобіології — галузі біології, що вивчає мікроорганізми, які перебувають у повітрі (аеропланктон), їхню структуру, поширення, вплив на здоров’я людини та довкілля.
2. Пов’язаний із дослідженням, виявленням або аналізом біологічних аерозолів, включаючи бактерії, грибкові спори, пилок та інші алергени в атмосферному повітрі.
-
асперомагнетизм
Асперомагнетизм — це фізичне явище в магнітних матеріалах, при якому магнітні моменти атомів або іонів у кристалічній решітці не мають чітко впорядкованої орієнтації (як у феро- чи антиферомагнетиках), але зберігають певну кореляцію на коротких відстанях, що призводить до особливого типу магнітного порядку, часто зі складними спіральними або конічними структурами.
Асперомагнетизм — це рідкісний тип магнітного упорядкування, проміжний між феромагнетизмом і антиферомагнетизмом, характерний для деяких рідкісноземельних металів та їхніх сполук, де спіни утворюють неколінеарні конфігурації через конкуруючі обмінні взаємодії.
-
асперомагнетик
Асперомагнетик — власна назва (бренд) високоякісних магнітних мікророботів, розроблених для використання в біомедичних дослідженнях, зокрема для доставки ліків, маніпулювання клітинами та мікрохірургії.
Асперомагнетик — тип мікро- чи нанорозмірного магнітного робота, що має шорстку (асперовану) поверхню, яка покращує його рухливість та функціональність у в’язких середовищах, таких як біологічні рідини.
-
аспіраторний
1. (у фонетиці) Позначає приголосний звук, що вимовляється з сильним видихом повітря, який супроводжує його артикуляцію; придиховий.
2. (у медицині) Стосуючийся аспірації (всмоктування) або призначений для неї; відсмоктувальний.
-
аспіраційно-фільтраційний
1. (у техніці, медицині) Призначений для одночасного або послідовного виконання процесів всмоктування (аспірації) та очищення (фільтрації) повітря, газів або рідин від домішок, пилу, мікроорганізмів тощо.
2. (у техніці) Стосований до системи, установки або пристрою, що здійснює аспірацію (всмоктування) забрудненого середовища з подальшим його пропусканням через фільтри для очищення.
-
аспірація
1. Медичний термін: видалення рідини, гною, крові або патологічного вмісту з порожнин тіла (наприклад, з плевральної порожнини, суглоба, абсцесу) за допомогою спеціального інструменту (голки, катетера) шляхом відсмоктування.
2. Лінгвістичний термін: додатковий придиховий шум, що супроводжує вимову приголосного звука, характерна ознака вимови глухих зімкнених приголосних (наприклад, [pʰ], [tʰ], [kʰ]) у деяких мовах.
3. Загальне значення: процес всмоктування, засмоктування повітря або рідини в який-небудь простір або організм.
-
астазований
1. (про людину) Який має прізвище Астазов або походить з роду Астазових.
2. (про об’єкт, територію) Пов’язаний з особою на прізвище Астазов, що володіла або керувала ним; названий на її честь.
-
астазування
1. (у техніці) Процес нанесення на поверхню металевих виробів захисного покриття шляхом електролітичного осадження сплаву олова з сурмою (астату).
2. (у металургії) Створення на сталевих виробах тонкого шару зносостійкого та антикорозійного покриття зі сплаву олова та сурми.
-
астарта
1. У давньосхідних міфологіях (фінікійській, ассирійській тощо) — богиня родючості, кохання та війни, головне жіноче божество, що часто ототожнювалася з Іштар та іншими богинями-матерями.
2. У давніх семітів — верховна богиня, дружина (або іпостась) верховного бога Ваала (Баала), що вважалася покровителькою планети Венери, родючості землі, плотського кохання та війни; культ Астарти супроводжувався оргіастичними обрядами.
3. У широкому вжитку (часто з негативним відтінком) — символ язичницького ідолопоклонства та розпусти, пов’язаний з біблійними описами відступу євреїв від віри в єдиного Бога.