Словник Української Мови
1. У мінералогії — різновид коштовного каменя хризоберилу, який завдяки вмісту волокнистих включень має ефект змінного зорястого сяйва (астеризму), що спостерігається у відбитому світлі; зірчастий хризоберил.
2. У міфології — ім’я однієї з океанід, дочок Океана та Тетії в давньогрецькій міфології.
3. У біології (застаріле) — рід морських тварин класу голкошкірих, зараз відомих як зірчасті морські зірки (Asterias).
1. Який стосується астероїдів, властивий астероїдам; складається з астероїдів.
2. У переносному значенні: дуже малий, крихітний (за розміром, значенням тощо), подібний до астероїда.
1. Стосується астероїдів — малих небесних тіл Сонячної системи, що обертаються навколо Сонця переважно між орбітами Марса та Юпітера.
2. Властивий астероїдам, характерний для них; утворений з речовини астероїдів або пов’язаний з їхньою будовою, складом чи походженням.
3. Також у переносному значенні: дуже старий, застарілий, архаїчний (за аналогією з віком астероїдів).
Астероксилон — рід викопних деревоподібних рослин класу плауноподібних (Lycopodiopsida), що існував у девонському періоді; один з найдавніших відомих представників деревних форм у геологічній історії Землі.
Астеромоз — власна назва вигаданого персонажа з коміксів, фільмів та інших медіапродуктів, який є представником раси Крі (Kree) у всесвіті Marvel Comics, відомий як вчений, інженер і воїн.
Астеронім — власна назва зірки, що використовується в астрономії для її ідентифікації.
Астеронім — власна назва астероїда (малої планети), що закріплена за ним Міжнародним астрономічним союзом.
1. (грецька міфологія) Одна з семи плеяд, дочок титана Атланта та океаніди Плейони, кохана бога війни Ареса, від якого народила сина Еномая.
2. (астрономія) Одна з зірок у розсіяному зоряному скупченні Плеяди в сузір’ї Тільця (відома також як 21 Tauri).
1. Людина, яка має астигматизм — ваду зору, спричинену порушенням сферичності рогівки або кришталика ока, через що промені світла не збираються в одній точці на сітківці, а зображення сприймається нечітким або розмитим.
2. Оптичний прилад або лінза з астигматизмом, що дає спотворене зображення через недолік у своїй конструкції або матеріалі.
1. (в оптиці) такий, що стосується астигматизму як аберації оптичних систем, при якій промені світла, що виходять з однієї точки, не збираються в іншій у фокус, а утворюють певне розмите зображення.
2. (в офтальмології) такий, що стосується астигматизму ока як вади зору, при якій порушується сферичність рогівки або кришталика, що призводить до розмиття зображення на сітківці.
3. (переносно) такий, що характеризується спотвореним, неточним або нечітким сприйняттям, розумінням чогось.
1. Оптична властивість лінзи або дзеркала, що полягає в нездатності збирати промені, які виходять з однієї точки, в одному фокусі, що призводить до спотворення зображення.
2. В офтальмології — дефект зору, спричинений порушенням сферичності рогівки або кришталика ока, через що промені світла не сходяться в одній точці на сітківці, а зображення сприймається нечітким або розмитим.