Словник Української Мови
Це слово позначає першу літеру в алфавіті греків.
У стійкому виразі “альфа і омега” воно вживається для позначення початкової та кінцевої точки, а також найважливішої, фундаментальної сутності якогось явища. Як ілюстрацію наведено цитату з твору: на полях книги Сахно мала змогу поділитися враженням від досконалої системи зрошування, на що власник із задоволенням відповів: “О! Це моя альфа і омега!” (Смолич, І, 1958, 69).
Альфа-активність — це властивість радіоактивних речовин, що характеризується випромінюванням альфа-частинок під час ядерного розпаду.
Альфатрон — це прилад для вимірювання тиску розріджених газів. Його робота ґрунтується на тому, що досліджуваний газ іонізується альфа-частинками, що випромінюються радієм або плутонієм, після чого вимірюється його електропровідність.
Див. визначення за терміном «альфа-частинка».
Альфа-частинки (однина: альфа-частинка) — у фізиці це ядра атомів гелію, які випромінюються ядрами певних радіоактивних елементів. Зокрема, таку назву мають частинки, що їх випускає радій (Хімія, 9, 1956, 22).
Альфоллю називають алюмінієву фольгу, виготовлену у вигляді тонкого листового матеріалу, основне призначення якої — теплоізоляція.
Застарілий, зневажливий термін для чоловіка, який перебуває на утриманні у жінки, будучи її коханцем.
Альфортіоз — це гельмінтозне захворювання однокопитих тварин, збудником якого є паразитична нематода роду альфортія.
Альфрейний, -а, -е: <> Альфрейні роботи – це вид оздоблення інтер’єрів, що полягає у виконанні художніх розписів клейовими, емульсійними, олійними або емалевими фарбами; застосування трафаретів дозволяє значно пришвидшити процес та спрощує відтворення орнаментальних композицій.
Альфрейник — це майстер, що спеціалізується на альфрейному розписі.
Ця професія належить до найдавніших у галузі монументально-декоративного мистецтва.