Словник Української Мови
1. (біол.) Здатність рослин або тварин пристосовуватися до життя під інтенсивним сонячним промінням; любов до сонця, світлолюбність.
2. (перен., психол.) Прагнення людини перебувати на сонці, піддаватися сонячному опроміненню; любов до сонячного світла та тепла.
Процес утворення вузлів (вузлоподібних потовщень або перехресть) у різних структурах, системах чи матеріалах.
У медицині та біології — формування патологічних або фізіологічних вузлів (наприклад, у тканинах, на судинах, щитовидній залозі).
У техніці та матеріалознавстві — процес виникнення місцевих дефектів у вигляді вузлів у волокнах, нитках, тросах або при кристалізації речовин.
Спеціальний пристрій або механізм, призначений для виявлення, захоплення та/або усунення вузлів (звичайно у мотузках, тросах, канатах, нитках) у різних технологічних процесах, наприклад, у текстильній, паперовій або поліграфічній промисловості.
Назва технічного засобу або функції програмного забезпечення, що автоматично розпізнає та позначає вузли (як структури даних або точки з’єднання) у комп’ютерних мережах, графах або схемах.
геліофіліт — рідкісний мінерал, водний силікат натрію та марганцю, який утворює призматичні кристали жовтого, оранжевого або червонувато-коричневого кольору; назва походить від грецьких слів, що означають «сонце» та «любити», через характерний колір.
1. Який відповідає внутрішній, суб’єктивній правді почуттів та переживань, навіть якщо формально не збігається з об’єктивними фактами; правдивий на рівні емоційного переживання.
2. Про твір мистецтва, висловлювання тощо: такий, що передає автентичні, не надумані емоції, відчувається щирим і переконливим у психологічному плані.
ВУЗЛОПОДІБНІСТЬ — власна назва наукового терміну, який позначає одну з категорій класифікації в математиці, зокрема в теорії вузлів; властивість бути вузлом або нагадувати вузол за структурою.
ВУЗЛОПОДІБНІСТЬ — у біології (анатомія, морфологія) — характеристика органу, тканини або структури, що за формою або будовою нагадує вузол (наприклад, потовщення на стеблі рослини, утворення на кровоносній судині).
1. Застаріла назва професії чи діяльності, пов’язаної з в’язанням вузлів, плетінням мереж, сіток або мотузкових конструкцій.
2. У переносному значенні — людина, яка вміло розплутує складні справи, вирішує заплутані проблеми або ситуації (аналогічно до “гордіїв вузол”).
1. (у біології, екології) Властивість рослин, тварин або мікроорганізмів, які потребують для свого розвитку інтенсивного сонячного освітлення; світлолюбність.
2. (у психології, соціології) Прагнення людини до перебування на сонці, любов до сонячного світла та тепла як фактору психологічного комфорту.
1. (Про слово, вираз, мовний засіб) Який одночасно передає емоційне ставлення мовця до предмета мовлення (емоційне забарвлення) та містить його позитивну чи негативну оцінку.
2. (Про стиль, характер мовлення) Такий, що поєднує в собі емоційність та суб’єктивну оцінку того, про що йдеться.
1. Місце, де зосереджено багато транспортних шляхів (залізничних, автомобільних, водних тощо), пункт їх перетину або стику; великий транспортний вузол.
2. Місце скупчення, переплетення чого-небудь (наприклад, комунікацій, ліній зв’язку, енергосистем); центр, де щось концентрується.
3. У техніці: складний вузол, агрегат, що складається з комплексу взаємопов’язаних деталей і пристроїв.