Афроцентризм — це світоглядна теорія, що визначає Африку як серцевину духовного розвитку всього людства.

Афтепаті — це неформальне зібрання, яке відбувається після масової події (наприклад, концерту, вечірки чи спортивного матчу) для спільного обговорення вражень та обміну емоціями. Термін походить від англійського словосполучення «after party» (тобто «після вечірки»).

За характером така зустріч може бути розслабленим посидінням з коктейлями чи кальяном, наприклад, після інтенсивної танцювальної ночі. Водночас вона може набувати енергійніших форм — від легкого підтанцьовування до справжнього адреналінового марафону, який за інтенсивністю інколи перевершує основну подію.

Часові рамки афтепаті зазвичай припадають на пізній ніч, ранкові години або навіть наступний день.

Див. тлумачення слова «афтершоки».

Афтершоки — це повторні сейсмічні поштовхи, що слідують за основним землетрусом і генеруються в тій самій ділянці його вогнища. Їх частота залежить від сили головного поштовху: чим він потужніший і чим менша глибина залягання його вогнища, тим більше виникає таких поштовхів, іноді їхня кількість сягає тисяч. За силою вони, як правило, слабші за головний землетрус приблизно на 1,2 балла за шкалою магнітуди. Розташування гіпоцентрів афтершоків дозволяє визначити просторові межі сейсмічного вогнища.

Аффіш — це велика декоративна застібка, найчастіше круглої форми, призначена для скріплення довгого вертикального розрізу на сюрко.

1. Використовується для передачі відчуття страху, подиву, радості тощо. Також вживається, щоб виразити захоплення, нетерпіння та інші схожі емоції. Може позначати горе або співчуття. У розмовному мовленні може вживатися як іменник (наприклад, у виразах “з охами та ахами”).

2. Слугує для вираження обурення, невдоволення чи досади.

3. Вживається, коли потрібно позначити раптово виниклу думку, здогад чи згадку.

У садово-парковому мистецтві XVII–XVIII століть цим терміном позначали раптове відкриття виду за межі парку на природні пейзажі навколо.

Ахалохі — це традиційний грузинський верхній одяг для чоловіків, який є складовою частиною національного костюма. Його шиють із бавовни або шовку, переважно у темній колірній гамі, і він не застібається. Такий каптан стягували вузьким шкіряним поясом, прикрашеним карбованим сріблом, а вже зверху на нього одягали довгу чоху.