Словник Української Мови
1. Зменшувально-пестливе від слова “риба” — невелика риба або риба, до якої спілкуються з ніжністю.
2. (переносно, розмовне) Ласкаве звертання до дівчини або жінки.
3. (переносно, розмовне) Про тонку, витончену, гнучку людину (зазвичай жінку).
4. (переносно, розмовне) Про невеликий плавальний засіб (човен, катер).
1. Рід однорічних трав’янистих рослин родини тонконогових (Poaceae), до якого належать кормові та злакові культури, такі як вівсюг та вівсюг лучний.
2. Розмовна назва рослини вівсюг (Avena fatua L.) — злакового бур’яну, поширеного в посівах.
Моносахарид з п’ятьма атомами вуглецю (пентоза), що є кетозою та має формулу C₅H₁₀O₅; важливий проміжний продукт у метаболічних процесах, зокрема в циклі Кальвіна фотосинтезу та пентозофосфатному шляху.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі.
2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Бистриці Солотвинської, що протікає в межах Івано-Франківської області.
Який стосується рибулозодифосфату, зокрема рибулозо-1,5-біфосфату (RuBP) — важливої п’ятивуглецевої сполуки, що є акцептором вуглекислого газу в темновій фазі фотосинтезу (цикл Кальвіна).
М’ясо вівці, яке використовується як їжа.
Кулінарна назва страв, приготованих з такого м’яса.
Рибчина — власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області (Яворівський район) та села в Івано-Франківській області (Рожнятівський район).
1. Рід рослин родини айстрових (Asteraceae), зокрема вид Antennaria dioica — багаторічна трав’яниста рослина з повзучим кореневищем, сріблясто-білими листками та дрібними квітками, зібраними в суцвіття-кошики; поширена на сухих луках, у соснових лісах, також відома як кошача лапка дводомна.
2. Застаріла назва для пастуха, який спеціалізується на випасанні овець; вівчар.
Рибчинка — власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області (Яворівський район) та села в Тернопільській області (Чортківський район).
Рибчинка — власна назва річки в Україні, правої притоки Дністра, що протікає Тернопільською областю.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “овця” — молода або маленька вівця, ягниця.
2. (переносно, розмовне) Ласкаве звертання до дівчинки або жінки, що підкреслює її доброту, лагідність або ніжність.
3. (у християнстві) Символічне позначення віруючої людини в контексті пастирської опіки Бога або священика (наприклад, “втрачена овечечка” — заблукала душа).