Словник Української Мови
1. Застаріла назва професії чи діяльності, пов’язаної з в’язанням вузлів, плетінням мереж, сіток або мотузкових конструкцій.
2. У переносному значенні — людина, яка вміло розплутує складні справи, вирішує заплутані проблеми або ситуації (аналогічно до “гордіїв вузол”).
1. (у біології, екології) Властивість рослин, тварин або мікроорганізмів, які потребують для свого розвитку інтенсивного сонячного освітлення; світлолюбність.
2. (у психології, соціології) Прагнення людини до перебування на сонці, любов до сонячного світла та тепла як фактору психологічного комфорту.
1. (Про слово, вираз, мовний засіб) Який одночасно передає емоційне ставлення мовця до предмета мовлення (емоційне забарвлення) та містить його позитивну чи негативну оцінку.
2. (Про стиль, характер мовлення) Такий, що поєднує в собі емоційність та суб’єктивну оцінку того, про що йдеться.
1. Місце, де зосереджено багато транспортних шляхів (залізничних, автомобільних, водних тощо), пункт їх перетину або стику; великий транспортний вузол.
2. Місце скупчення, переплетення чого-небудь (наприклад, комунікацій, ліній зв’язку, енергосистем); центр, де щось концентрується.
3. У техніці: складний вузол, агрегат, що складається з комплексу взаємопов’язаних деталей і пристроїв.
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “вузлик”: невеликий, компактно зав’язаний вузол.
2. (у ботаніці) Частина стебла або кореня рослини, де утворюється потовщення, з якого можуть розвиватися пагони, листя або корінці.
3. (переносно) Невеликий, часто складний елемент або деталь чогось, що є частиною більшої цілісної структури, системи або проблеми.
1. Який поєднує в собі емоційне забарвлення (вираження почуттів, ставлення) та оцінку (схвалення чи несхвалення) предмета мовлення.
2. У лінгвістиці: такий, що стосується мовних засобів (слів, виразів, конструкцій), які одночасно передають емоцію мовця та його позитивну чи негативну оцінку явища, предмета, особи.
1. (біол., бот.) Про організми, особливо рослини: такий, що потребує для нормального розвитку інтенсивного сонячного освітлення; світлолюбний.
2. (зоол.) Про комах та інших тварин: такий, що тяжіє до сонячних, добре освітлених місць.
1. (мед.) Патологічне утворення вузлів у тканинах організму, характерна ознака деяких захворювань (наприклад, вузлистість щитоподібної залози).
2. (бот.) Характерна риса рослин родини бобових, що полягає в утворенні на коренях специфічних пухирців (вузликів) завдяки симбіозу з азотофіксуючими бактеріями.
3. (техн.) Наявність вузлів, місць з’єднання або перетину чогось; сукупність вузлів у конструкції, мережі тощо.
Властивість або стан того, що має вузлики — дрібні вузли, затвердіння, горбки.
У медицині — ознака деяких захворювань, що проявляється утворенням дрібних щільних вузликів у тканинах (наприклад, у щитоподібній залозі, легенях, на шкірі).
У ботаніці — будова або вигляд тканини рослини, що характеризується наявністю численних дрібних потовщень, вузликів.
1. Який поєднує емоційне переживання та його художнє втілення в образі; що виражає почуття через систему образів.
2. Характерний для мистецтва, де домінує емоційне сприйняття та образне мислення, на відміну від раціонально-логічного.