1. (у ботаніці) — такий, що має волоски або війки, розташовані на кінцях, краях чи вершинах рослинних органів (наприклад, на краях листків, на кінчиках пелюсток).
-
акробустит
Акробустит — власна назва давньогрецького міста в області Мессенія на півдні Пелопоннесу, відоме з праць античних географів Павсанія та Страбона.
Акробустит — власна назва давньогрецького міста в області Беотія в Центральній Греції, згаданого у працях античного географа Павсанія.
-
акровірш
Акровірш — вірш, у якому перші літери кожного рядка (або кожного віршованого речення) складають слово, фразу чи ім’я, що має самостійне значення й часто пов’язане з темою твору.
-
акрогамія
1. (у ботаніці) тип запліднення у рослин, при якому чоловічі статеві клітини (сперматозоїди) підходять до яйцеклітини, що розташована на вершині архегонію, безпосередньо по поверхні рослинного тіла, характерний для деяких мохоподібних (наприклад, печіночників).
2. (загальніше) статевий процес, що відбувається на верхівці гаметофіту або в найвищій частині організму.
-
акрогенний
1. (у ботаніці) що стосується акрогенів — вищих рослин (мохів, папоротей, хвощів, плаунів), у яких наростання стебла відбувається верхівкою, а не основою.
2. (у медицині) що локалізується або проявляється на периферійних ділянках тіла, зокрема на кінчиках пальців, носа, вух (наприклад, про акрогенний цианоз — синці).
-
акрогідроз
Акрогідроз — медичний термін, що означає патологічне надмірне потовиділення (гіпергідроз), обмежене ділянками тіла, розташованими на його периферії, зокрема на долонях, підошвах та в пахвових западинах.
-
акрогінічний
1. (у ботаніці) такий, що стосується акрогінії — типу розташування зачатків у квітці, при якому вони розвиваються від верхівки до основи.
2. (у медицині, ендокринології) що стосується акрогінії — патологічного збільшення кінцівок (кистей, стоп) або окремих частин обличчя (носа, підборіддя) внаслідок порушення функції гіпофіза.
-
акромелічний
1. (у метриці вірша) такий, що має наголос на передостанньому складі віршового рядка; характерний для віршів, де наголошений передостанній склад.
2. (у літературознавстві) стосовний до акромелізму як стилістичного прийому, коли слово або фраза виділяються на початку та в кінці віршового рядка чи строфи.
-
акроміальний
1. Стосований до акроміону (акроміона) — латерального кінця лопатки, що з’єднується з ключицею та утворює плечовий суглоб.
2. Розташований, знаходячийся або пов’язаний з акроміоном (наприклад, акроміальний відросток, акроміальна точка).
-
акроміально-ключичний
1. Анатомічний термін, що стосується зв’язку між акроміоном (кістковим виростом лопатки) та ключицею, або стосується суглоба, що їх з’єднує.
2. У медицині — що стосується акроміально-ключичного суглоба, його будови, функцій або патологічних станів (наприклад, артроз, вивих).