Атрамент, -у, чоловічий рід, застаріле. Слово вживалося для позначення чорнила.

Якщо написану олівцем помилку можна стерти гумкою, то рядки, створені атраментом, перекреслюють (Л. Укр., V, 1956, 406).

Автор згадує про написання тексту червоним атраментом, порівнюючи його колір із кров’ю (Еллан, І, 1958, 61).

У творі описується, як персонаж на знайденій дошці розміщує білий папір і занурює заточене гусяче перо в посудину з атраментом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 588).

Атрезія — це вроджена патологія, що полягає у повній відсутності або неповному розвитку фізіологічних отворів тіла, таких як піхва, анус чи уретра. Цей стан також може виникнути набутим шляхом внаслідок важкого запального процесу.

1. філос. Властивість, яка є суттєвою та невіддільною від об’єкта чи феномена. Наприклад, рух вважається атрибутом матерії.

2. Характерна риса або предмет, що слугують виразною прикметою певної особи чи явища. Як ілюстрація: скромність і строгість описуються як невід’ємні, святі атрибути Леніна; пальма в Туреччині є символом родючості та неодмінною приналежністю весільного ритуалу.

3. грам. У мовознавстві, зокрема західноєвропейському, це термін-відповідник поняттю «означення».

Абстрактний іменник, утворений від прикметника «атрибутивний».

Властивість, що відповідає значенню цього прикметника.

Атрибуція — це процес встановлення достовірності (автентичності) художнього твору, а також визначення його автора, місця та часу створення; синонім слів «достовірність», «автентичність». Наприклад, точно встановленою є атрибуція сепії «Тріо» (за книгою «Життя і творчість Т. Г. Шевченка», 1959, стор. 346).

В медицині: стан, коли волосся повністю відсутнє.