Словник Української
Атакаміт — мінерал, основний хлорид міді, який утворюється в зоні окиснення родовищ міді в посушливому кліматі; має яскраво-зелений колір, кристалічну структуру та використовується як руда для добування міді, а також у ювелірній справі.
Атакаміт — історична назва солдатів чисельного підрозділу (роти) Армії УНР, сформованого 1918 року з полонених колишньої австро-угорської армії, переважно словенців, хорватів та сербів, які виявили бажання боротися за незалежність України.
Атаксиметрія — метод кількісної оцінки порушень координації рухів (атаксії) у медицині та неврології, що полягає у вимірюванні відхилень тіла від вертикальної осі або неточності рухів за допомогою спеціальних приладів.
1. Рідкісний тип залізного метеорита з високим вмістом нікелю (понад 10%), що характеризується відсутністю чіткої внутрішньої структури (відсутністю виділених кристалів камаситу та теніту) під час полірування та травлення.
2. Власна назва конкретного метеорита, що належить до вищезазначеного класу (наприклад, метеорит “Атаксит”, знайдений у пустелі Сахара).
1. (у медицині) Пов’язаний з атаксією, що стосується порушення координації рухів; властивий атаксії.
2. (у лінгвістиці) Такий, що не має чітко виражених синтаксичних зв’язків між компонентами; безсистемний, неорганізований (про мовлення або текст).
1. (У медицині) Який стосується атаксії — порушення координації рухів, що виникає при ураженні нервової системи.
2. (У геології) Про структуру гірських порід: такий, що утворений безладно розташованими кристалами або зернами мінералів, які не мають чіткої орієнтації.
1. Дія за значенням дієслова “атакувати”; напад, наступальні бойові дії проти противника з метою його розгрому.
2. Різка, агресивна критика когось або чогось; виступ із закидами, нападки.
3. У спорті — активні наступальні дії, спрямовані на отримання переваги або забиття голу (м’яча, шайби тощо).
4. У комп’ютерній безпеці — спроба несанкціонованого доступу, порушення роботи або виведення з ладу інформаційної системи, мережі чи пристрою.
1. Зазнавати нападу, нападуватися, бути атакованим (про військові об’єкти, позиції, території).
2. Піддаватися різкій критиці, осуджуватися, бути об’єктом нападу (в полеміці, дискусії).
3. Зазнавати інтенсивного впливу чогось негативного (наприклад, хвороби, мікробів, шкідників).
1. У давньогрецькій міфології — персоніфікація засліплення, божевілля, безрозсудної пристрасті, що веде до безглуздих вчинків і згубних наслідків; богиня помилки, обману та погибелі, донька Зевса (або Ериди).
2. У переносному значенні — стан морального чи розумового затьмарення, осліплення пристрастю, що призводить до фатальних помилок і лиха.
1. (у геології) такий, що не пов’язаний із тектонічними процесами або рухами земної кори; що має нетектонічне походження.
2. (у геології) такий, що не має чіткої внутрішньої будови або закономірного розташування складових частин (про гірські породи, рудні тіла тощо).
1. У Стародавньому Римі — головний режисер, постановник і керівник театральної трупи (лат. Atellanae), який часто виконував і головні ролі в особливому жанрі народної комедії-фарсу, що походить з міста Ателла.
2. Жанр давньоримської народної комедії (ателлана), для якого характерні короткі імпровізовані сценки з постійними масками-персонажами, сатиричний зміст і часто непристойний гумор.