Словник Української
Архідиякон — це чоловіче ім’я, що позначає старшого диякона, який виконує служіння при митрополиті.
Як приклад використання: у творі “Козацького роду…” (1958, с. 551) Ільченка згадується, що архідиякон із сирійського міста Алеппо у своїх записах згадував про хоральний спів київського зразка, що лунав у Кремлі.
Архієпископ — це чоловічий церковний сан, що займає проміжне положення в ієрархії між єпископом та митрополитом.
Також це назва священнослужителя, який обіймає цю високу духовну посаду.
У художньому тексті слово може вживатися і в переносному значенні для позначення керівника: “Взнав про приїзд посольства і архієпископ — глава новгородського уряду” (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 196).
Властивий архієпископові або той, що до нього безпосередньо належить.
Архієрей (розмовний варіант — архірей) — іменник чоловічого роду. Це узагальнена назва для найвищих ієрархів у православній церкві, таких як єпископ, архієпископ тощо.
Також це слово позначає конкретну особу, яка носить це високе духовне звання.
Це прикметник, що походить від іменника «архієрей» та виражає до нього віднесеність.
Як приклад вживання наводиться цитата з твору: за переказами, він колись був співаком у хорі при архієреї, але втратив голос через зловживання горілкою (Шиян, «Баланда», 1957, стор. 85).
Архікарі — це термін, яким позначають керівника театральної трупи та режисер-постановника у традиційних бенгальських народних виставах. Під час дійства він може зупиняти сюжетну лінію, щоб прокоментувати або роз’яснити глядачам події, що розгортаються на сцені.
Архімагіром називали головного кухаря в Стародавній Греції та Римі. Цей термін використовувався для позначення шеф-кухаря майже по всій Європі аж до XIII століття, найчастіше в східних країнах.
Архімандрит — це чоловіче ім’я, яким називають найвищий духовний сан у чернецтві. Цей же термін використовується як титул для настоятеля (ігумена) монастиря.
Також архімандритом називають особу, яка носить це звання або титул.
Архітрав — це термін архітектурної термінології, який позначає головну балку. Цей конструктивний елемент розташовується горизонтально та перекриває простір (проліт) між колонами або стовпами. В класичній архітектурі архітрав є нижньою, несучою частиною антаблемента.
У Стародавньому Римі це слово спочатку означало приміщення, призначене для трапез.
Згодом воно почало позначати особу, яка керувала роботою бенкетної зали або їдальні.
В епоху античної Греції, а згодом і у Візантійській імперії, архітрикліном називали розпорядника бенкету, якого обирали серед учасників пиру; його обов’язками було керувати бесідою, дбати про етикет за столом та визначати черговість виголошення тостів.
Ця традиція, запозичена через зв’язки з Візантією, існувала також у Грузії та Вірменії, де посада архітрикліна з часом еволюціонувала в сучасну роль тамади.